Найголовніший привілей будь-якого народу та будь-якої нації – їх невід’ємне право на самовизначення. Українці протягом усієї своєї історії намагалися це право втілити у життя. Про це свідчать національно-визвольні змагання часів Богдана Хмельницького, гайдамаччина, національно-визвольні змагання початку, середини ХХ століття, нарешті – „революція на граниті” 1990 року та здобуття незалежності 1991 року. На початку ХХ століття в Україні виникла ситуація повного хаосу, безладу та безвладдя, коли ніхто не знав та не розумів, що насправді відбувається. Одна влада замінюється іншою, один вождь – іншим. Й саме у цей час важливим фактором стало б об’єднання всіх проукраїнських сил в одну. Так й сталося – 22 січня 1919 року два державні утворення (Західно-Українська Народна Республіка з центром у Львові та Українська Народна Республіка з центром у Києві) підписали Акт Злуки, тобто – об’єднання їх у одну державу. ЗУНР отримувала повну автономію й відтепер мала б називатися Західна область УНР. Факт такої злуки мав піднести дух українського населення, вселити у нього надію на майбутню перемогу й здобуття незалежності. На жаль, довести до кінця справу об’єднання України не вдалось – більшовики вже захопили частину Східної України й прямували просто на Київ, тому юридичного підґрунтя даної Злуки так й не встигли зробити. Українська революція захлинулася у власній крові – крові студентів, загиблих під Крутами, тисяч репресованих... Але сучасне здобуття Україною незалежності не було б можливим без тих національно-визвольних змагань початку минулого століття. Сам по собі дух піднесення хвилею прокотив через все ХХ століття й під кінець його вибухнув з новою силою, виштовхнувши нову молодь на барикади. Й тоді вони (ні, вже – ми) перемогли! Тож 22 січня ми відзначаємо ніби як перший День Незалежності України, ми відзначаємо подію, яка заклала підвалини новітньої незалежної історії України.
Слава Україні! Слава героям народним! Певно мало хто з херсонців насправді розуміє усю важливість цієї знаменної дати, ех як прикро що забуваємо свою історію...
