» 2007 » Березень » 4 » Про розкольників та вірність Московському престолу
Про розкольників та вірність Московському престолу
Ще не так давно читачі „Українського Херсону” мали змогу ознайомитись з інтерв'ю, яке ми брали в новопризначеного архієпископа УПЦ Московського Патріархату Івана (Сіопко). Минуло майже чотири місяці відтоді, як владика Іван очолив Херсонську єпархію. Певно, що за такий короткий термін важко розбудувати єпархію, втілити в реальність всі задуми та плани. Проте, дещо владика Іван вже змінив – власну біографію.
Якось зустрівши знайомого священика з Московського Патріархату почув від нього, що „Херсонський вісник” надрукував статтю з владикою. Але священик здивував мене зовсім не цим. За його словами на додаток до інтерв'ю подається біографія архієпископа Івана Сіопко – змінена. Придбавши „Херсонський вісник” (1 березня 2007 р. №9/866) на його шпальтах я дійсно знайшов інтерв'ю з владикою: „Духовного пробуждения вам, херсонцы”. Але коли я побачив біографію внизу сторінки... „пробудився”. Вона відрізнялась від тієї, що подавав сайт херсонського відділення Комітету Виборців України а також офіційна сторінка Української православної Церкви Московського Патріархату. Не хочеться думати, (навіть припускати такого!) що владика Іван хотів обманути херсонців та затаїти від них деякі факти своєї біографії. Будемо сподіватися, що він просто забув вказати у своїй біографії факт багатолітнього перебування в лоні УАПЦ (1985-1993 рр) та УПЦ КП (до 29 грудня 1993 р.). Немає тут чого соромитись – не кожен архієрей Російської Православної Церкви чи, тим більше, УПЦ Московського Патріархату, має такий досвід служіння: і в УАПЦ, і в УПЦ КП, і в УПЦ МП. Факт покаяння владики (яке він приніс 9 грудня 1993 року на Архієрейському Соборі УПЦ МП за своє перебування в УАПЦ та УПЦ КП) зовсім не означає, що владика Іван ніколи не був священнослужителем цих двох церков.
Знову подаємо біографію владики Івана (Сіопко), аби херсонці мали змогу детально з нею ознайомитись.
Єпископ Херсонської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату
В миру - Ігор Степанович Сіопко Народився 14.03.1964. Тезоіменитство 9 жовтня Хіротонія 13.12.1996. На кафедрі з 13.12.1996. Народився 14.03.1964 у м. Рівно в сім"ї робітника. Освіта: Львівська духовна семінарія (1992); Київська духовна академія (1996). У 1981 році закінчив Рівненську середню школу. 19.08.1985 – рукопокладений архієпископом Волинським і Рівненським Даміаном в сан диякона. 22.02.1987 – рукопокладений єпископом Варлаамом в сан священика та призначений в Свято-Варваринську церкву в Рівненську обл. 07.1987 - настоятель Преображенського храму с. Трушівці Чигиринського р-ну Черкаської обл., Київська єпархія. 06.1991-25.12.1993 - єпископ відновленої УАПЦ. У 1993 році перейшов до УПЦ КП і був хіротонісаний в єпископа, керував Яготинською єпархією. 29 грудня 1993 року на Архієрейському Соборі УПЦ приніс покаяння і був прийнятий у лоно Української Православної Церкви. 31 грудня 1993 року в Києво-Печерській Лаврі прийняв чернечий постриг з ім"ям Іоанн, на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. 7 січня 1994 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир возвів ченця Іоанна у сан ігумена, а 2 серпня того ж року — у сан архімандрита. Був призначений секретарем Київської єпархії. 13.12.1996 - хіротонія. 13.12.1996-26.07.2000 - єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії. 26.07.2000 - Єпископ Хустської і Виноградівської єпархії. 28 серпня 2004 року возведений у сан архієпископа.
Те, за що наш архієрей покаявся, для нас не може бути темою пересудів. Краще подивитися на власні гріхи, яких маємо досить. Херсонській єпархії дуже пощастило, що після стількох років чвар, породжених його попередниками, на яких нескінченим потоком ішли до Синоду анонімки, настав нарешті спокій і гармонія. Або, як прийнято висловлюватися серед людей церковних, симфонія. Варто зауважити, що коли хотіли зробити рокіровку і кинути владику Іоанна на «прорив» до єпархії, де наламав дров місцевий архієрей, а останнього прислати до Херсона, саме прості прочани і духовенство кинулися з клопотаннями до митрополита Володимира і зуміли відстояти свого пастиря. До речі, так було і в закарпатському Хусті, коли його забирали до нас. Тільки там люди виявилися не такими наполегливими.
То, что Владыка Иоанн служил в УАПЦ и в УПЦ КП для нас не секрет. Господь и дал человеку покаяние для того, чтобы он имел возможность исправить свои ошибки, если он этого сам желает. Разбойник на кресте покаялся и первым в рай вошел. Господь сказал - не судите и не судимы будете! Владыка покаялся, а покаялись ли вы, кто решил на всеобщее обозрение выставить то, в чем Владыка принес уже покаяние и был прощен Господом? По делам мы судим о нашем Владыке, а дела его говорят в его пользу. Прежде всего нужно уважительно относиться к священному сану, а за свои грехи архиерей будет отчитываться перед Богом. Раб раба не судит, хорошо, если бы каждый об этом помнил! Храни вас всех Христос!
Насправді владика Іван у Херсонській єпархії нічого не вирішує: служить молебні та акафісти, зустрічається з паствою та журналістами. Вся влада у руках архимандрита Олексія Фьодорова. Це навіть не "сірий кардинал" - керує єпархією відкрито, тож про це все знають.
