Сьогодні, 18 березня 2007 року, в місті Херсон невідомими було знівечено пам’ятник жертвам тоталітарного режиму. В черговий раз. Він складався зі скульптурної композиції і православного хреста. Сьогодні православний хрест викрадено і вивезено в невідомому напрямку. Не раз його оскверняли невідомі вандали. Кожна річниця Голодомору супроводжувалась ганебним знущанням над замученими безвинно людьми. Кожного разу черговий губернатор, начальник міліції обіцяв «знайти, покарати». Останнього разу хрест облили червоною фарбою. Тоді губернатор Херсонщини Б. Сіленков, виступаючи на мітингу біля пам’ятника, метав громи і блискавки в негідників, що поглумились над мучениками. Були обіцянки «силовиків». Все як завжди… Ну тепер точно не можна його нічим облити – хрест викрали. Не вперше і не в останнє ми відчуваємо на собі пазурі «гомо савєтікус». Їх ціль очевидна – вони хотять вдруге вбити тих, кого замучили голодом, вигубили сибірськими морозами, просто розстріляли чи зарубали прямо біля дому. Вони хотять вбити пам'ять про них, щоб ніщо не заважало убивцям насолоджуватись життям. Не зрозуміло інше – чого хочемо ми, українці? Чого чекаємо? Які цілі ставимо ми? Наша влада – зборище лицемірних віруючих і корисливих лжепатріотів, що згадують про нас лише перед виборами. Наша Свята Православна Церква – в руїнах. Більшість її храмів віддано іноземцям, які розказують нам українцям, які ми прокляті, які ми зрадники і негідники. Нехороші ми з вами люди одним словом. А от комуністи, які вбивали православних українців, мучили і катували лише за одне слово рідною мовою – то герої. У них і документи є – що вони герої. А ви хто? Де ваш документ? Пачєму гаварітє на націоналістічєском язикє? Країна кривих дзеркал. Чужоземні душогуби оголосили своїх українських жертв зрадниками, бандитами, негідниками. Православних – «раскольниками», військових – «пасобніками». Старих, жінок і дітей – так їх убили ради прекрасної цілі – для індустріалізації. Розумієте? Ні? Як ні? Підіть до російської православної церкви – там всю правду розтолкують. Вони не зупиняться ніколи – надто багато нашої крові налипло на їх руки. І це буде продовжуватись. Те, що сталось в Херсоні 18 березня – ритуальне вбивство. Ті, хто вчинили цей злочин не просто боягузи і вандали. Якщо дати їм можливість – вони будуть вбивати по справжньому. Це буде продовжуватись. Це – спосіб їх життєдіяльності. Це буде продовжуватись доти, поки ми - українці, не знайдемо шляху до Бога. Доти, поки ми - українці, не навчимося поважати наших батьків і їх віру, поки не навчимося поважати самих себе. Адже цілком очевидно, що в Україні може бути одна нація – українська. Інші лише мають право на існування, а наша повинна бути обов’язково. Що мова в Україні – може бути лише українська. Всі інші мають право на існування, а наша повинна бути. Що в нашій державі ми повинні бути господарями. Інакше будемо наймитами в тих, хто споганив пам’ятник нашим батькам.
Ілько, це вже твоя справа - дізнатися скільки коштуватиме новий дубовий хрест та пройти по всіх пилорамах, як то ми сьогодні обговорювали у телефонному режимі. Це дійсно треба зробити до Великодня. Дементій має рацію. Треба самим відновити хреста, запросити отця аби він його освятив на новому місці.
Может быть субботник устроите. Всех пригласите. Собиремся, поработаем? Что сможем? Правда, не знаю, как крест ставить. Может кто-то и сможет поставить. Тем более Пасха (Великдень) близится.
Шановні друзі, громадяни! На щастя, справа не настільки страшна! Конґрес Українських Націоналістів провів власне розслідування (вибачте за пафос) й дізнався, що ніхто хрест не викрадав. Просто через надмірну вологість він прогнив біля кореню й впав. Аби його справді не вкрали (та й просто - негоже, коли святиня лежить на землі), охоронці супермаркету "Оскар", що знаходиться поруч, занесли його в приміщення. Зараз він перебуває там під охороною й ніхто не має доступу до нього, аби викрати. МІліція, інші орґани правопорядку в курсі справи. Зараз справа полягає лише в тмоу, щоб зробити звернення до нашого міського голови про поновлення пам'ятника в повному обсязі. Ілько Контішев, МР КУН, Голова СУМ в Україні
