"Добрый день, бабушка, я москаль" - "Та який же ви москаль, - ви ж нормальний чоловік"
(з діалогу на полонині між москвичем-туристом і гуцулкою)

Москалі – це не національність, а спосіб мислення. Я теж іноді буваю москалем.

Зараз комусь зручно, щоб усіх, хто в Україні розмовляє російською, назвати "москалями" і протиставити їх "хохлам"/"українцям"/"іншим". Це – конкретний приклад, як через підміну терміну можна нас посварити між собою.

Москалі і росіяни – це різні виміри, це – як "метр" і "вольт". Багато хто помилково ототожнює їх.

Насправді москаль – найлютіший ворог Росії, він вихолощує її, виснажує її заради непотрібних їй цілей і цінностей, паразитує на її культурі, сварить з нею її сусідів.

Москалі – це не нація, це – збірний образ слуг і "великих кормчих" імперії. Спробуємо описати цей вид імперців – і не тільки з-за вузько наукового інтересу.

Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями,
Бо москалі – лихі люде, роблять лихо з вами. (Тарас Шевченко)

В "Упанішадах", "Рігведі", Біблії та інших "словах-о-полку-Ігоревім" про москалів нічого не пишеться, і не дивно – тоді їх ще і не пчихалося.

Москалі існують стільки, скільки існує Московська-Російська-Радянська імперія. Як бацила, вони поширюються по всьому імперському просторі, заражуючи не тільки простих роботяг, але й амбітних інтелектуалів міфами величі, могутності і багатства - читай: пихи, грубої сили і повного шлунка за чужий рахунок.

Москалі нізвідки не взялися – їх створювала правляча імперська влада. Початки її – в розгульній опричнині часів Івана Грозного, а, можливо й ще глибше – в орді.

Проте, по суті, москалі як явище на наших землях з'явилися після Переяславської ради – і першими москалями були зрадники, котрі за безцінь віддавали свободи свого народу, зрікаючись Батьківщини за імперські привілеї. Таке, зрештою, відбувається і зараз.

"Хочеш перемогти ворога – виховай його дітей", каже східна мудрість. Цей метод яничарів був особливо ефективно застосований в СРСР, де мільйони дітей, чиї батьки погинули на війнах або в сталінських таборах, зростали без пам'яті.

З таких дітей формувалася каста, яка не мала минулого. А пізніше їхні нащадки продовжили справу батьків. І зараз їхня віра – глибоке емоційне переконання, оплетене сімейними традиціями.

Для того, щоб з людини зробити москаля, її треба було люмпенізувати, відірвати її від цінностей, зробити мораль гнучкою і залежною від вигод імперії. Для цього використовувалися міста, в плавильні котли яких кидалося багато різних націй.

Втім, москаль – це свідомість, а не походження.

"...Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль." (Володимир Маяковський, "Долг Украине", 1926)
Нам не все равно, что произойдет с тем, что Россия и СССР собирали веками. (з інтернет-форуму)

Москалі – здебільшого кочові (в гіршому розумінні цього слова) істоти. Їхня батьківщина або там, де добре (колись – в Криму, в Ризі, Вільнюсі або у Києві чи Львові, тепер – в Іспанії з двома півголими мулатками у ванній), або там, куди пошлють розширювати поглиблення і підвищувати пониження, а здебільшого – широка країна їхня рідна, де не плюнь.

Їм чужі європейські цінності толерантності, верховенства закону, прав особи, власності, поваги до опонента і діалогу з ним.

Москалі – люди великих імперій. Без імперії москалю життя нема. Він і справді щиро вірить в її абсурдні ідеали, щиро кладе своє життя заради її безумних цілей.

Загатити кістьми пів-Сибіру, принести комуністичне щастя в останню гондураську чи бушменську хатину чи забабахати найбільшу в світі атомну боєголовку – все це вчинки, гідні москалів.

Москалі – здебільшого гігантомани. От якщо б усі гори в один камінь, а всі моря в одну калюжу, і от як би булькнути цим каменем – ото була б велич! А ще краще – якби таким стратегічним каменем та й по ворогах бабахнути. Зразу б замовкли, піндосівські фашисти.

Москалі – істоти агресивні і постійно воюючі. У них завжди є вороги, які здебільшого підступні – чи натовські фашисти, чи ватіканські сатаністи, чи дикі гуцульські бандерівці, чи світові масони-сіоністи.

Москалі – здебільшого істоти світлого майбутнього, до якого йдуть з достатньо темного теперішнього. Це світле майбутнє, достатньо тьмяне і слабозмістовне, втім, успішно і нахабно нав’язується інакшим. Ну а кому не подобається – ми не винні…

Москалі – істоти з короткою і гнучкою пам’яттю. Минуле їхнє – все ще не до кінця з’ясоване, але також світле. Воно досі проявляється, як фотоплівка, і по суті, є дзеркальним відбиттям світлого майбутнього.

Вони краще пам’ятають те, що поросло 300-річним мохом історії, ніж те, що було 15 років тому, тому зазвичай багато ностальгують. Їхня пам'ять – винятково вибіркова, самозакохана і самовозвеличуюча, недіалогічна і несамокритична.

Москалі розмовляють матюками, а не просто лаються ними, як звичайні люди.

Кожним словом в розмові вони вступають в неприродний статевий зв'язок зі своїми співрозмовниками і їхніми родичами, а також з деревами, машинами, країнами, думками, великими філософами і тваринами, що випадково пробігають поруч. Інколи складається враження, що бачать вони не очима, а геніталіями.

Їхнє мовлення – це, по суті, згвалтування мозку, нахраписте, насильницьке, нав"язливе перетворення світу в пеніси і вагіни.

Москалі – зазнайки і хвальки, здебільшого хами. Вони позичили велику російську культуру для того, щоб нею чванитися, а також для підкорення неросійських народів і розчинення їхніх "маленьких" культур.

Росіянам серйозно не пощастило з москалями – разом з імперським розмахом для своєї культури вони отримали на додачу штамп окупантів. Прямий приклад такої шкоди – хибне ототожнення москаля з росіянином.

Москалі – любителі роздавати ярлики. Усі, кому щось не подобається, перетворюються в фашистів, ворожих шпигунів, зрадників і просто ворогів народу.

Российская Империя собрала огромные земли, от Аляски до Варшавы, и Финляндии.
Многие сами теперь по себе, и дай им бог здоровья и процветания, многие с нами.
Но слюной брызжют только у вас, в хохляндии, да главный грузин. (з форуму УП)

Москаль – істота геть різнотипова. Мабуть, тільки у комах більша розмаїтість видів.

Оскільки імперія – потуга мілітарна, то армія – її вістря, а армійський москаль – найбільш еталонний типаж - саме слово "москаль" недарма походить від назви солдата царських військ.

"От тут стояли атомні підводні човни. А тут складували боєголовки. Одна така головка – і Флоріди більше не існує! Уявляєте – не існує більше Флоріди!" – з ностальгуючою радістю заявив один з таких імперців у музеї підводних човнів у Севастополі.

"Наукою доказано – української мови не існує!" - слоган окремого, наукового виду москаля. Ці люди наполегливо деконструюють будь-які альтернативні "руськості".

Існують і інші москалі. "Тупий вонючий жлоб-хохол" не дає жити побутовому москалю, "антихристиянський мазепинсько-петлюровський укрожидомасон" - релігійному москалю, "хохол, которий тиріт газ" - економічному москалю. "Говори со мной по-человечески!", вимагає продавщиця з Полтавщини чи Хмельниччини родом у київському супермаркеті – от вам і базарний москаль.

Серед москалів – ті, що зреклися себе, інерційні люди, перелякані (а тому агресивні) індивіди, а також глибоко переконані у своїй місії імперці. Так що, як бачите, мотивація бути москалем – геть різна.

Москаль – істота, згідно законів Дарвіна, еволюціонуюча. Спочатку був гомо імперікус дореволюціоніс, пізніше - гомо совєтікус – черговий етап еволюції імперця. Зараз маємо новий, ще не до кінця описаний вид "гомо посткомуністус".

Вищеописаний "москаль" - це "ідеальний", а, відтак, неіснуючий москаль.

Таких не буває – вони здебільшого вимерли за пізнього Брежнєва разом з ним. Проте 70-, 80- і навіть 90-процентні москалі інколи зустрічаються в наших степах, ще рідше в лісах, і зовсім уже рідко забрідають у наші гори.

Розруха – не в клозетах, а в головах. (Професор Преображенський)

Що робити, якщо Вас назвали москалем? Подумайте – може, у вас є якісь з-поміж перелічених вище рис.

Варто, втім, обережно ставитися до невігластва, особливо якщо воно вбралося у вишиванку і широкі шаровари – у нас симетрично до москалів теж виробився аналогічний типаж.

Що робити, якщо Ви помітили у себе симптоми москаля? Яка цьому протидія?

Москаль – це як грип. Він може жити всередині вас. Навіть 10-процентний москаль уже небезпечний, бо яко вірус має змогу розмножуватися і заражувати рідних і близьких (навіть через телефон та інтернет-зв'язок) – отож, будьте пильні! Симптоми москаля перелічені вище.

Москаль – це не назавжди. Це лікується – лише треба мати бажання.

Варто думати. Варто поважати інакших. Варто плекати самокритичність. Варто бути політичним українцем чи просто толерантним громадянином своєї країни – а ця ідентичність з імперцем несумісна.

Інколи треба проводити профілактику – чи не появилося раптом марної зневаги до іншого народу, почуття зверхності і пихи, агресії і нехтування діалогом.

Варто, зрештою, перечитувати тексти, наприклад, Валуєвського і Емського указів, "Інтернаціоналізм чи русифікацію" Івана Дзюби, сучасних шовіністів типу Дугіна чи хоча б послухати Володимира Вольфовича Жириновського з його немитими чобітьми.

І варто пам’ятати: москалі – не національність, а спосіб мислення.

І тоді москалі стають просто моськалями – дрібними, дзявкучими і кумедними, хіба інколи шумними, а, відтак, втомливими. А нашим слонам, звісно, пора далі.

Остап Кривдик, політолог, активіст