 11 квітня у Херсоні презентував свою нову книгу відомий український письменник Юрій Андрухович. Зустріч з автором відбулась у «Блакитній вітальні» літературного музею ім. Бориса Лавреньова. Все було як годиться: повна зала людей, дарування нового видання бібліотекам Херсону, автографи всім бажаючим. «Таємниця» - так називається новий роман Андруховича. Таємниця не тільки у назві твору, таємниця - в історії його написання. Отож, панове, читайте і все у вас буде, як написав автор в останньому рядку нової книги: «Я думаю, нам страшенно повезло у житті, правда ж?» У Херсоні відбулась культурна подія, що видалась по-весняному свіжою, ніби очищаючою, серед всього цього бруду «конституційної війни». Уявляєте – досі є література! Твори пишуться, книжки видаються, їх читають... Невже? Так, так. Бо у «Блакитній вітальні» літературного музею ім. Бориса Лавреньова, де Юрій Андрухович, відомий український письменник, презентував свій новий роман «Таємниця», було повно-повнісінько народу: літератори, викладачі, студенти, бібліотечні працівники, місцева богема. Все було як годиться – вітання, дарування херсонським бібліотекам книжок від автора (доречи, меценатом виступив Юрій Бардачов, ректор ХДТУ), розповідь про інтригуючу історію написання роману, читання уривків, безліч питань, з яких ясно, що знають, читають, люблять. І автографи - всім, хто забажав. Андрухович без понтів зізнався, що ніколи не втомиться від автографів. І фото на пам’ять – теж без понтів. Стомився, але відкрито усміхався, гуляв містом, пригадував, як був перший раз у Херсоні в 90-му році на міжнародній авангардній конференції, пив каховський кон’як. Сережка в усі, «фєнєчка» на шиї, рука відкидає неслухняне волосся – наша людина. Очі чорні-пречорні. Голос – то тихий, таємничий, мов у гіпнотизера, як розповідає про Егона Альта, то дзвінко-хриплуватий, мов у хард-рокового співака, як читає свої вірші, що «пішли від нього», коли йому виповнилося тридцять. Вірші-то пішли, але він їх читає і молодішає так, ніби вони причаїлися і тільки чекають, що він їх знову згадає. Це – про автора. А про роман можна сказати, що таємниця не тільки у назві, але й в історії його написання. Текст – це результат довготривалого інтерв’ю, яке більше нагадує сеанс психоаналітика: «ви хочете про це поговорити?», що його диктував Юрій протягом семи днів напівміфічному німецькому журналісту Егону Альту. У питаннях і відповідях – переказ життя, переспів епох, що зробили автора тим, хто він є. Все це мало вилитися у нову книгу. На питання Андруховича, коли ж вона буде надрукована, Егон Альт, з яким вони встигли дуже зблизитися у процесі багаточасових бесід, відповів: «Я, здається, забув попередити тебе з самого початку про одну штуку – я вирішив опублікувати це лише після твоєї смерті. Так воно буде вагоміше». Та не судилося. Егон Альт невдовзі загинув в автокатастрофі. Проте встиг переслати Юрію диски з диктофонними записами їх бесід. Так народився роман «Таємниця». А тепер читайте, панове, читайте. Геть «ящик» з тим паноптикумом, що по ньому показують!Читайте і все у буде, як в останньому рядку роману Юрія Андруховича «Таємниця»: «Я думаю, нам страшенно повезло у житті, правда ж?» Наталія Богренцова Незалежне інтернет – видання „Політична Херсонщина”
| 
