 Хто хоч раз побував на Херсонщині, хоче
залишитись у цьому краї назавжди. Благодатна природа, сонячні пляжі,
мальовничі заплави Дніпра, багаті рибацькі та мисливські угіддя,
відкриті та щирі степовики, у котрих коли-не-коли прорветься
бунтарський дух, отой справжній український, волелюбний, успадкований
від предків-козаків, що селилися тут у минулих століттях. Цей край
приваблює до себе розлогістю і безконечністю степів (звідси ж і
волелюбність козацька) та бездонною синявою Чорного моря.
Заступник
голови ВО "Свобода" Олег Панькевич, який нещодавно побував у
Херсонських осередках ВО "Свобода", розповідає, чи живий ще дух
козаччини в сучасних українцях на Херсонщині, а також про перспективи
націоналістичної ідеї у цьому краї. Перспективи є.. Вперше
у цих краях я був у 90-му та 91-му роках, коли святкували 500 років
козацтва. Пізніше їздив туди з Різдвяним вертепом. У мене чудові
спогади про козацькі місця, які описують ще стародавні мандрівники,
місця козаків та запорізьких січей. Проте радянська система, що
затопила пороги Дніпра, на жаль, пройшлася і по свідомості тих
українців, які проживають у великих містах цього краю. Багато з них
розмовляє російською та суржиком. Проте у селах та районних центрах
чути гарну українську мову та є справжні українці, з якими приємно
спілкуватися. Координатор ВО
"Свобода" на Херсонщині - Федір Рибалко. Цей чоловік має досвід у
сфері ринку землі та сільського господарства. Він подав пропозиції
щодо сільського господарства до програми ВО "Свобода". Зокрема вони
стосуються захисту українських фермерів та виробників
сільськогосподарської продукції. За словами Федора, за національні
партії у Херсоні голосує понад 50 відсотків населення, а тому ця
область є перспективною і для "Свободи", адже провладні партії через
міжусобиці втрачають довіру виборців. Після
Помаранчевої революції на Херсонщині мало що змінилося. Ті, хто був на
владних кріслах, там же і залишились. Вони є в усіх державних
структурах та організаціях. Усі керівники Херсонщини, навіть найнижчого
рангу, - вихідці з комуністичного минулого. У Рибальчому вже не рибалять У
пані Галини з села Рибальче діти належать до ВО "Свобода". З 90-х
років ця жінка активно працює для української ідеї. У пам'яті жінки
добре збереглося, як господарювали на наших землях совіти. У 1946 році
Галину та її малих братів і сестер мати, рятуючи від голоду, віддала до
дитячого будинку. Вона пригадує, як приходили представники влади і
відбирали від них, малолітніх дітей, усі їстівні запаси, як малою
ходила на поле збирати колоски, і як "господарі" по-звірячому
розправлялися із тими, хто, пухши від голоду, посмів підняти колосок,
- пані Галина може багато розказати про "блага", які принесла
радянська влада, і, на відміну від багатьох, хто за дешеву ковбасу
ладний і рідну матір продати, повернення режиму не хоче. А тому у
своєму селі робить усе можливе для відродження тієї України, яку
понівечив брудним російським чоботом загарбник. Дається
взнаки політика терору, яку радянська влада роками проводила на
Херсонщині. Тому на півдні держави більший відсоток, ніж на заході,
людей, які голосують за лівих та регіони. Адже українців півдня
виморили голодоморами, витравили залякуванням та антиукраїнською
пропагандою. Село Рибальче, де
проживає пані Галина, - біля гирла Дніпра, тобто біля того місця, де
Дніпро впадає у Чорне море. Ширина річки тут 16 кілометрів. Теплий
клімат та природа сприятлива для сільського господарства. Урожай
картоплі та овочів на своїх невеликих присадибних господарствах селяни
збирають два рази. Споконвіків основним заняттям мешканців Рибальчого
звісно ж була рибалка. Проте сьогодні про рибальство доводиться
забувати, адже усю прибережну територію села скупили новітні олігархи,
обгородивши свої дачі так, що місцеве населення не те, що до риби, до
берега доступу не має. За словами
пані Галини, її господарство, що через дорогу від Дніпра, коштує
приблизно 7 тисяч доларів. А господарство поряд, що на самому березі
річки, коштує близько 80 тисяч доларів. Усі будинки коло Дніпра скупили
переважно громадяни Росії. Місцеві мешканці розповідають, що новітні
власники нерідко грішать браконьєрством - виловлюють рибу не тільки
сітями, а й електровудками. Іноді на подвір'ї нової дачі біля самого
Дніпра можна побачити БТР, на якому розважаються власники. У
Рибальчому є священик зі Львівщини, отець Віктор. Він живе у будинку,
що колись належав чи то рибгоспному складу, чи ще комусь. Помешкання
скромне, але отець Віктор тішиться, що знайшов тут своє покликання. Сім
років тому, коли він щойно приїхав, тут не було ні громади, ні церкви.
А нині громада вже планує звести у селі храм.
Тарас Шевченко на фоні Карла Маркса... У
місті Гола Пристань живе один з активістів місцевої "Свободи" Ігор
Дяченко. Він - корінний мешканець цих країв, з 90-х років разом із
родиною бере активну участь у процесах національного відродження. Міста
Каховка та Нова Каховка - одні із найбільших, після Херсона,
адміністративні центри. У Новій Каховці осередок "Свободи" очолює Борис
Василенко. Зустрічаємося з нашими активістами біля пам'ятника Тарасові
Шевченку. За пам'ятником Кобзареві - арка з серпом та молотом, Карлом
Марксом та іншими символами радянської епохи. Ось молода пара
зупинилася вшанувати Шевченка. Щось таки змінилося. За словами
місцевих жителів, донедавна молодята приходили вклонитися та покласти
квіти до пам'ятника Ленінові. Уже кілька років вони приходять до
Шевченка. Коли прямуєш зі Львівщини
на Південь, десь від Хмельницька майже у кожному українському місті
стоять ідоли радянської доби. Але коли розмовляєш з корінними жителями
Херсонщини, зовсім не відчуваєш у них неприязні чи то до УПА, чи до
якої іншої української теми. Вони усі в один голос дивуються, для чого
було перед виборами штучно ділити Україну на "сорти". Є ще один
позитив - тутешні мешканці вже досить багато знають про "Свободу" і
багато хто зізнається, що буде за неї голосувати. Отже, дух славних
предків дається взнаки. Вікторія Мальва
| 
