Вибір: етимологія поняття - 19 Грудня 2008 - Український Херсон
Пн, 2016-12-05, 0:19 AM
На початок Реєстрація Вхід
Ви увійшли як "Гість"
Меню сайту
Розділи новин
Анонси [52]
Анонси подій, акцій та заходів.
Вибори 2006 [30]
Новини присвячені президентським виборам 2006 року.
Економіка, промисловість, с/г [36]
Економіка, промисловість, с/г, фінанси, кримінал.
Історія [54]
Факти, що стали надбанням історії. Дискусії довколо них.
Кримінал [2]
Кримінальна хроніка Херсона та області
Культура [64]
Мова. Музика. Театр. Кіно. Література. Мистецтво тощо.
Нові статті [7]
У цьому розділі з"являтимуться нові статті, які з часом будуть видалені з розділу новин й перенесені до розділу статей.
Політика [110]
Влада, суспільство, політика.
Портал [6]
Новини порталу: оновлення, зміни, доповнення, оголошення, прохання, звернення.
Релігія [39]
Новини з життя церков та парафій. Релігійне життя міста.
Спорт [5]
Новини спорту.
ТЕРМІНОВЕ [20]
Термінові повідомлення з України та закордону
Україна. Світ. [16]
Новини України та світу.
Українське питання [189]
Календар новин
«  Грудень 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
Наше опитування
Як має виглядати Меморіал "Героям Крут", який незабаром з'явиться у Херсонській області?

Результати · Архів опитувань

Всього відповідей: 286
Статистика
Новини сайту
» 2008 » Грудень » 19 » Вибір: етимологія поняття
Вибір: етимологія поняття

ВибірПсихолог Джеймс Древер у своєму словнику психології визначає вибір як «стадію волі, що має на увазі селекцію однієї з двох або більше альтернатив, інколи після періоду обмірковування».  
Отже передумовою вибору є воля. Саме воля або її відсутність провадить людину до дії/бездіяльності, осмислення/нерозуміння, віри/зневіри.
Платити за квиток у тролейбусі чи їхати «зайцем» – також рішення, також ухвалюється людською волею. Відповідальність за свої рішення – навичка, якої навчаються змалечку і яку відшліфовують протягом усього життя.
За даними соціологічних досліджень Центру Разумкова та КМІСу (Київського Міжнародного Інституту Соціології) близько третини українців, відповідаючи на питання, обирають варіанти «не знаю», «не визначився», «мені важко відповісти» тощо, і це незалежно від характеру та спрямованості запитання: «Події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі?», «Чи відвідуєте ви церкви?», «Яка форма державного правління є оптимальною для України?», «Чи почуваєтесь ви захищено?», «Яка виборча система є найкращою для України?». Позиція амеби є дуже зручною – не потрібно ні пробуджувати волі, ні тим більше бути відповідальним за власне рішення і власну точку зору. Гнівні розмови на кухні про цинічне безправ’я та інші соціально-політичні «злочини» вмить змовкають, коли доводиться від слів переходити до справ, або бодай пропонувати якусь альтернативу існуючій суспільній моделі.
Причин такої людської позиції є декілька. Найвагоміша – суспільно-історична. Собака, побитий поводком за неправильні пориви набуває умовних рефлексів, котрі, долаючи волю, визначають потім його поведінку. Умовна рефлексія властива і людині. Відмінною рисою homo sovieticus від homo sapiens є абсолютна покора умовним рефлексам та майже цілковита втрата критичного мислення. «За нас уже все вирішено», «від нас нічого не залежить», «не наше це діло» – знайомі вислови?
Отож, висновок: саме байдужість є тим стримуючим чинником, котрий унеможливлює будь-який поступ в нашій державі. Втім, лишень усвідомлення небезпеки такої аморфності не вирішить проблем.
І якщо ви вже питаєте: «Я вже визначився, що мені небайдуже, то які мої подальші кроки?», далі повинне відбуватися:

1. усвідомлення особистого інтересу та формулювання його (чого я хочу?);
2. пошук виразника моїх інтересів та прагнень (таким виразником може бути і неформальний клуб, і громадська організація, і політична партія).
3. оцінка репрезентативності (визначаюсь: чи дійсно обрана мною група може представляти мої інтереси та захищати мої права? Якщо ні – змінюю цю групу, або намагаюсь знайти однодумців, з якими можливо представляти свої інтереси у владних інституціях).
4. вимагаю від інших – дотримуюсь сам.

Проголосував за партію, що опинилась у місцевій раді – ти вже співвідповідальний за її рішення. Не подобається суспільна, економічна, політична ситуація у державі чи у рідному місті? Проаналізуй: що зробили депутати наділені твоїм представницьким мандатом, аби цієї ситуації не було, аби їй запобігти? Яку оцінку ти готовий їм виставити за пророблену роботу? Кажеш, кращих все одно немає? Але пам’ятай: вибори – не лишень зміна партії чи окремих облич. Вибори – легітимація наявної суспільно-політичної моделі, благословення влади на подальше плавання у визначеному напрямку. Простими словами: голосуєш знову за «менше зло» – демонструєш йому правильність його дій. Мовляв, все гаразд. Нас все задовольняє. Знову даємо мандат на керівництво.  
Кожного поганого президента, депутата, урядовця, працівника ЖКГ – посаджено у владне крісло нашою дією (читай – бездіяльністю). А от зняти їх звідти може лише справді вольовий вчинок.
 
Павло Подобєд
Категория: Політика | Переглядів: 1024 | Додав: kherson | Дата:
Всего комментариев: 1
1  
Нажаль, закиди до відсутності волі стосуються й молоді. Якщо ти не можеш зробити вибору, то це за тебе зробить хтось інший на свій розсуд. Невже молоді байдуже як далі жити? А може, ще просто не зачепило? Пригадався простенький російський віршик:
"Сильные не плачут ни от ран, ни от душевной боли,
На чужих дорогах не маячат, и любви, как нищие не просят,
Широко расправлены их плечи, не грызет их зависти короста,
Жить на свете сильным, в самом деле, легче,
Только сильным сделаться не просто!"
Відсутність позиції - це небажання бути сильним. Наявність позиції - заявка на силу.

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz