Український Херсон - Каталог статей
Ср, 2017-01-18, 10:06 PM
На початок Реєстрація Вхід
Ви увійшли як "Гість"
Меню сайту
Категорії статей
Персоналії (політики) [5]
Біографії херсонських правих та близьких до них.
Політика [2]
Політика та політичні процеси. Аналіз правого руху.
Історія [46]
Історія. Переосмислення, аналіз та обговорення.
Мовне питання [52]
Проблеми функціонування, розвитку та поширення української мови.
Релігія [4]
Релігія в Україні сьогодні та вчора. Проблеми побудови Помісної церкви. Міжконфесійні відносини.
Національна ідея [7]
Національна ідея. Українське питання: державність, ідеологія, програмові засади, націоналізм.
Суспільство [27]
Сусіпльна свідомість. Проблеми сучасного українського суспільства.
Пошук у статтях
Друзі сайту
Наше опитування
Як має виглядати Меморіал "Героям Крут", який незабаром з'явиться у Херсонській області?

Результати · Архів опитувань

Всього відповідей: 286
Статистика
Каталог статей
» Каталог статей » Історія
СТАТУТИ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ХЕРСОНЩИНІ 1917 – 1918 РР.

СТАТУТИ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ХЕРСОНЩИНІ 1917 – 1918 РР.
Український політичний та культурний рух на Херсонщині за півтора революційних роки пройшов складний шлях від національно-революційного пафосу єднання з республіканською Росією до усвідомлення необхідності захисту ідеї української державності всіма національними силами. Його історію 1917 – 1918 рр. можна розділити на декілька етапів, кожний з яких має свої характерні особливості.
Перший етап: березень – червень 1917 року. В цей період проходить організаційне оформлення херсонського українства. У місті з’явилась перша масова українська легальна організація – товариство “Українська Хата” , яке разом з традиційними культурно-просвітницькими завданнями взяло на себе й політичні: захист і представництво інтересів українства та “придбання йому відповідних часу прав в Державі Російській” .
Цей етап характеризується масовими заходами національно-просвітницького змісту, організованими “Українською Хатою”: мітингами, лекціями, зустрічами. Серед найбільш вагомих – квітнева загальноміська національна маніфестація, видання першої україномовної газети, створення української військової громади, заснування земських курсів з українознавства для вчителів тощо.
Другий етап: липень – жовтень 1917 року відзначається процесами політичної диференціації українського руху, створенням осередків українських соціалістичних партій (УПСР та УСДРП), які відмовилися блокуватися на перших демократичних виборах до міської Думи з позапартійним товариством “Українська Хата” і увійшли в єдиний соціалістичний блок, який склали партійні організаціі російських есерів, соціал-демократів, представники єврейських і українських соціалістичних партій та інші. В результаті перемоги цього блока , українські соціалісти здобули 17 депутатських місць, а по окремому “українському списку” зміг пройти лише один гласний . “Українська Хата” як політична організація херсонського українства швидко втрачала свій авторитет. ЇЇ керівництво вимушено було вийти у відставку, а товариство було зорієнтовано виключно на культурно-просвітницькі завдання.
У зв’язку з загальнодержавними політичними подіями: відмовою Тимчасового Уряду визнати Херсонщину у складі України, германофільськими звинуваченнями на адресу діячів українського руху, - серед блоку соціалістичних сил Херсону намітились серйозні розбіжності. Наприклад, у жовтні 1917 року представники українських соціалістичних партій виступили з заявою про необхідність зміщення з посади херсонського губернського комісара Сергія Юріцина, який на липневих муніципальних виборах до міської думи очолив загальний соціалістичний список
Третій етап: листопад – грудень 1917 року. Головні події, що обумовили розвиток українського руху на Херсонщині, відбулися у Петрограді та Києві: петроградський збройний заколот та створення Ради Народних Комісарів і київське проголошення Української Народної Республіки. У Херсоні у цей період за пропозицією прибулого з Одеси Зиновія Висоцького створюється Революційна Рада (рада революційних організацій), яка зробила спробу об’єднати усі організації Херсону, незалежно від національної орієнтації, на єдиній платформі “політичного українства”, тобто визнання влади Центральної Ради. З Одеси ж до Херсона на підтримку української влади в грудні прибули підрозділи гайдамацького куреня. Взагалі, на протязі 1917 - 1918 років на херсонські політичні події відчутно впливає так званий “одеський український політичний фактор” (до Херсона регулярно приїздять з лекціями, консультаціями, вказівками представники одеського політичного “бомонду” В. Чеховський , М. Гордієвський , З. Висоцький та інші, у херсонських українських інституціях працюють деякі одесити, ті ж гайдамаки також прибули з українського Відня).
Головною подією українського життя третього періоду стало визнання Губерніальним з’їздом представників Рад, Земств, місцевих самоврядувань Херсонщини у складі УНР.
Четвертий етап: найбільш складний й кривавий. Він тривав з січня по березень 1918 року і був обумовлений збройним конфліктом між УНР та РНК, демобілізацією армії, Брест-Литовською угодою та трагічними подіями встановлення Радянської влади в Одесі та Миколаєві.
Цей етап характеризується динамічною та мінливою політичною ситуацією: ще на початку січня у Херсоні українська Рада військових депутатів та Совєт робітничих депутатів вирішили об’єднатися на платформі визнання Центральної Ради, а вже в лютому з’їзд переобраної Ради визнає владу РНК. У цей період вмістилося пограбування арсеналів і військових складів, озброєння добровільних військових формувань, які підтримували різні політичні течії ( і серед них створення загонів вільних козаків ), чисельні обшуки, експропріації, сутички і нарешті грандіозне збройне повстання херсонців проти австро-німецьких військ та погром Українського народного будинку та українського національного театру, який влаштувала Спілка фронтовиків у березні 1918 року.
І на фоні трагічних подій та повного політичного фіаско херсонських осередків українських соціалістичних партій стає відчутним потужний розвиток українських національних культурно-просвітницьких інституцій: реорганізованої у “Просвіту” “Української Хати”, “Української Книгарні”, товариства “Думка”, української вчительської спілки, української студентської громади, постійних курсів з української мови, українського національного театру тощо.
П’ятий етап тривав менше місяця – в квітні 1918 року - влада у Херсоні належала юридично УНР, але українські діячі зазначали у своїх доповідях, що міська Дума чинила негласний опір розвитку національної справи. У листі до Києва голова Херсонської “Просвіти” Іван Челюк констатував, що більшість зруйнованих під час березневого більшовицького повстання будов були швидко відремонтовані, а ремонт приміщень українських інституцій навіть не починався.
Цей період в історії українського руху на Херсонщині завершується появою дуже цікавого документа, який зберігається в архівному фонді “Української Книгарні” – Статутом Спілки українських національних організацій Херсонського району, спілки, що була покликана об’єднати зусилля “для захисту інтересів української національності” . На жаль, подальша доля об’єднання українських національних організацій поки що невідома.
Цікаво простежити на протязі року еволюцію ідеї української спільності на теренах Херсонщини від позапартійного політичного товариства всіх українців до спроби об’єднання всіх українських політичних та громадських організацій для захисту інтересів українства:
На початку 1917 року національно-демократична “поступова” “Українська Хата” ставила собі за мету “працювати на всіх напрямах, які ведуть до взаємного єднання окремих людей українського походження і пробудження їх національної свідомості” .
У листопаді 1917 року політичні українці об’єднались на платформі визнання влади Центральної Ради, а в квітні 1918 року, після року пошуків і втрат, після року становлення українського руху статут Спілки українських національних організацій Херсонського району визнав чотири найважливіших – вже загальних положення: “захист української державності, влада – відомим і певним українцям, захист економічних і політичних прав українського населення, широкій розвій і захист української культури” .
У цьому Статуті були відокремлені поняття української державності від партійних ознак влади та визнані загальноукраїнські інтересі, які необхідно було відстоювати.
Так завершився перший рік історії масового українського національного руху на Херсонщині. Його документальними пам’ятками стали статутні положення українських організацій: “Української Хати”, Революційної Ради, Спілки українських організацій, “Вільного козацтва”, які зафіксували на своїх сторінках бачення херсонськими українцями мети, завдань національного руху, демократичного уявлення правового громадського простору, в якому свідомі українці передбачали будувати вільну Україну.
У підбірці документів ми друкуємо:
Статут товариства “Українська Хата” у Херсоні; відомі два його видання весною 1917 року у газеті “Вістник товариства “Українська Хата” та окремою брошурою тиражем у дві тисячі примірників; текст подано з збереженням стиля та орфографії за публікацією у “Віснику Хати”;
Статутні положення Революційної Ради Херсону та Херсонського повіту , - за повідомленням Івана Челюка, яке було надруковано в “Известиях Херсонского уездного земства”
Статут робітничої організації “Вільного козацтва” , надрукований в журналі “Известия Херсонского уездного земства”;
Статут Спілки українських національних організацій Херсонського району, текст якого подано за машинописним примірником з правкою орфографічних помилок, зроблених невідомим. Статут зберігається в фонді видавничого кооперативного товариства “Українська Книгарня”. Його можна датувати за документами справи, на яких позначено дати кінця квітня – початку травня 1918 року. Статут друкується вперше.

Статут товариства “Українська Хата” в Херсоні
Мета товариства
Культурно-просвітне і політичне Товариство “Українська Хата”, працюючи в Херсоні і Херсонській губернії, веде свою діяльність в національнім демократично-поступовім напрямку і має своєю метою відродження українського народу і придбання йому відповідних часу прав в Державі Російській.
Для здійснення зазначеної мети товариство при всякій нагоді виступає як окрема українська політична організація і по мірі сил і спроможності:
Закладає свої бібліотеки, музеї, читальні, книгарні; заводить свої школи, стипендії, захистки про дітей і дорослих, бюро праці і т.п.;
Споряжає публічні лекції і відчити, просвітні курси, літературно-музичні вечори, концерти, спектаклі, виставки і т.п.;
Видає книжки і часописи українською мовою;
Об’єднує сім’ї членів Товариства, упорядковуючи для їх сімейні вечори, забави, екскурсії і т.п.;
Має постійні зносини з усіма іншими подібними українськими інституціями;
І взагалі працює на всіх на[прямах] [я]кі ведуть до взаємного єд[нання] [о]кремих людей українського походження і пробудження їх національної свідомості.
Кошти товариства
Кошти товариства складаються:
З вступної плати;
З членських вкладок, жертв, процентів з капіталів і прибутків од майна, виданнів, предприємств товариства;
З зборів од виставок, концертів, відчитів, спектаклів і т.п., що будуть споряжатись од Товариства і на користь йому.
Грошовими тратами товариства порядкують Загальні Збори або Рада у тих межах, які визначили їй Загальні Збори, або на підставі постанов тих Зборів.
Склад товариства
Членами товариства можуть бути особи обох полів, опріче тих, які не мають права належати до товариства на підставі загальних законів.
Члени товариства діляться на почесних, дійсних і членів-співробітників і вибирають їх Загальні Збори таємним голосуванням […].
Почесних членів вибирають Загальні Збори таємним голосуванням з членів чи й з нечленів Товариства за особливі заслуги Товариству або за вельми корисну роботу на полі літератури, науки, умілості або громадської діяльності.
Дійсні члени платять вступаючи в Товариство, по одному карбованцю і щороку до каси Товариства членську вкладку – п’ять карбованців. Дійсні члени, які зроблять вкладку не менш як сто карбованців за один раз, звуться довічними членами. Увага:
Учні й салдати членську вкладку платять в розмірі трьох карбованців.
Загальні Збори можуть своєю постановою побільшити або зменшити членську вкладку.
Члени-співробітники мають такі самі права, як й дійсні, і допомогають Товариству своєю працею[…]
Членів, яких діяльність не відповідає статутові або суперечить меті Товариства, Загальні Збори можуть виключити більшістю 2\3 голосів присутніх членів.
Товариство може заводити в районі своєї діяльності місцеві філії.
Порядкування справами Товариства
Справами Товариства порядкують Загальні Збори членів і Рада його, що перебуває в Херсоні.
Рада порядкує всіма справами Товариства і є його заступником скрізь і завжди. […]
Щороку з Ради виходить 1\2 членів, перший рік по жеребу, а потім по черзі. На місце тих, що вийшли, Загальні Збори вибирають нових і можуть знову вибрати тих самих, що вийшли.
Рада вибирає щороку з проміж себе Голову, товариша голови, скарбника і писаря, і поділяє проміж себе усі інші обов’язки.
Засідання Ради бувають звичайні, не менш одного разу на місяць, і надзвичайні, які скликає Голова або його товариш тоді, коли сього треба, з власної ініціативи, або коли заявить проте 1\3 членів Ради. […]
Щоб улаштувати окремі справи і порядкувати окремими інституціями Товариства, Рада може вибирати окремі комісії з проміж своїх або інших членів Товариства. Такі ж комісії можуть вибирати і Загальні Збори.
Загальні Збори бувають звичайні і скликає їх Рада щороку і надзвичайні, які скликає Рада коли треба, з власного приводу, або ж коли того вимагає того, - пояснивши мету таких зборів, - не менш як 15 членів Товариства або Контрольна Комісія. У такому разі Збори повинні бути скликані не пізніш, як через місяць після того вимагання, поданого на письмі. […]
Загальні Збори стають дійсними, коли на них буде не менш як 1\2 Ради і число членів Товариства, рівне 1\3 числа членів, що живуть у Херсоні. Щоб розв’язати питання про зміну Статуту і скасування Товариства, треба, щоб було на Зборах число членів Товариства рівне 2\3 числа членів, що живуть у Херсоні. Коли Збори не могли відбутися через те, що не зібралося на них вище згадане число членів, то не пізніше, як через два тижні мусять бути скликані другі Збори, які вважаються дійсними скільки б ні прийшло на них членів.
Загальні Збори вибирають щоразу голову й писаря зборів з присутніх членів.
Загальні Збори порядкують ось якими справами: вибирають членів Ради, Контрольної Комісії та інших органів і кандидатів до них; виробляють накази для діяльності цим органам, провіряють і затверджують справоздання і обрахунки Ради; вибирають нових членів Товариства з рекомендованих кандидатів; визначають порядок трат з капіталів Товариства; розв’язують питання про придбання, продаж і заставу майна Товариства, про позички і взагалі рішають усякі питання щодо діяльності Товариства. […]
Права та обов’язки Товариства
Товариство має право на законних підставах набувати для своїх потреб рухоме й нерухоме добро, а також продавати й заставляти його, робити позички, умови і т.п., що буде треба для мети Товариства, а також обороняти свої справи через відпоручників Ради у всіх інституціях і скрізь, де може бути в тому потреба.
Члени Товариства мають полегкості, як купують видання Товариства і у всіх інституціях його, в мірі, яку постановлять Загальні Збори.
Товариство має печать з своїм назвищем.
У своїй діяльності Товариство підлягає всім існуючим державним законам.
Про скасування Товариства
Коли Товариство перестане існувати, все майно його постановою останніх Загальних Зборів членів Товариства передається одному з подібних Товариств за для тієї ж самої мети. *
*Назва документу. Друкується за текстом газети “Вістник Товариства “Українська Хата” в Херсоні” – 1917 - №3 – 23 квітня – С. 1-3.

ХЕРСОНСЬКА РЕВОЛЮЦІЙНА РАДА
(РАДА РЕВОЛЮЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ХЕРСОНУ ТА ХЕРСОНСЬКОГО ПОВІТУ)*

Херсонська військова громада скликала з представників ріжних організацій нараду[…]. На [ній] було поставлено питання про заснування в Херсоні української революційної організації […].
22 листопада [1917] в помешканні другої хлоп’ячої гімназії відбулось засідання на якому вирішено заснувати в Херсоні революційну раду з районом діяльності на місто Херсон і Херсонський повіт, в склад ради введені представники слідуючих інституцій:
1. Рада селянських депутатів у повному своєму складі: 21 чоловік
2. від Військової громади 9
3. від УПСР 7
4. від Херсонського городського самоврядування 5
5. від УПСД 3
6. від повітової Земської Управи 3
7. від союза моряків 3
8. від залізничників 2
9. від поштовиків 2
10. від дивізіону кінного кримського полку 2
11. від повітової Земської Управи 1
12. від Союзу служачих повітової Харчової Управи 1
13. від Союзу служачих повітової Земської Управи 1
14. від Союзу служачих управління порту 1
15. від повітового комісара 1
16. від служачих повітового комісара 1
17. від начальника повітової міліції 1
Разом від 17 установ 64

Зібрання ради повинно відбуватись щотижня, але певного дня поки що не призначено […]. Винесена також постанова про те, що всякі політичні демократичні організації національних меншин, які визнають владу української Центральної Ради мають право надсилати до революційної ради своїх представників.
Радою обрано бюро в складі 9 чоловіків і 5 кандидатів до них, а саме товариші: Гаврилюк, Фенченко, Куринний, Безуглий, Єременчук, Майлер, Захарів, Молоків і Логненко; кандидати товариші: Малеча, Челюк, Комисарів, Довбиш і Довганів.
Бюро це доручило членам Куринному, Челюкові і Майлеру звернутись до Губерніального комісара з приводу отводу революційній раді, військової громаді і взагалі усіх українських організацій певного помешкання, позаяк помешкання другої хлоп’ячої гімназії, де вони мешкали, повинно одійти Румунській комісії […]
На послідок Революційна Рада одноголосно постановила: визнавати Українську Центральну Раду найвищим законодавчим органом, а її Генеральний Секретаріат єдиним своїм правительством по Україні і тільки їх розпорядження вважати для себе обов’язковими, які всіма силами підтримувати і виконувати.
Т.т. Фенченко і Комисарів обрані тимчасовими писарями бюро, а т. Безуглого – тимчасовим головою бюро.

*Друкується за текстом статті Івана Челюка Херсонська Революційна Рада//Известия Херсонского уездного земства – 1917 -№51-52 – С. 1687 – 1689.
Статут робітничої організації “Вільне Козацтво”*
Робітнича організація “Вільне козацтво” становить своїм завданням:
Удержати непорушно порядок та спокій населення, уберегти хазяйство і все добро народнє од знищення і грабування, і взагалі стояти на сторожі спокою та порядку і захищати здобутки революції як на Україні, так і в цілій Росії. Це завдання “Вільне Козацтво” буде провадити в життя в тісному контакті з революційним військом.
Склад організації. Членом організації може бути кожен член соціалістичної партії або по рекомендації комітетів партії.
Обов’язки члена “Вільне Козацтво”:
1. Кожен член повинен справно вносити щомісяця членську вкладку. (Коли членська вкладка не вноситься товаришом на протязі 2-х місяців, то товариш рахується вибувшим з організації). Членська вкладка установлюється загальними зборами “Вільного Козацтва”. Вступний внесок не менш 1 карб.
2. Всі члени організації строго додержуються всіх постанов загальних зборів, статуту і розпорядження Ради “Вільного Козацтва” в рямках своєї організації.
План організації:
1. Всі члени “Вільного Козацтва” об’єднуються по десяткам; на чолі кожного десятка стоїть десятський старшина.
2. Десятки составляють сотні; на чолі – сотенний старшина. Десять сотень складають курінь; на чолі куреня стоїть рада куреня.
3. Кожна сотня має раду з сотенним старшиною на чолі. Рада сотні складається з десятників, на чолі яких сотенний старшина, вибраний зборами сотні (десятські старшини і сотенні старшини вибираються відповідними зборами).
Рада куреня складається: з отамана і 2-х помішніків і писаря, обібраних загальними зборами куреня “Вільного Козацтва” і з сотенних старшин і осавулів.
В допомогу отаману куреня вибирають загальні збори куреня із сотенних старшин.
Кожен член “Вільного Козацтва” повинен бути озброєним на кошти організації. Коли член “Вільного Козацтва” покидає товариство, зброя повертається до куреня “Вільного Козацтва”.
Муштра обов’язкова для всіх членів згідно з планом, затвердженим радою куреня.
В час виступу проти контр-революційних вибухів кожен член “Вільного Козацтва” повинен явитися на призначене місто по розпорядженню десятського старшини. За відхилення від розпоряджень кожен член підлягає товариській карі.
Обов’язки десятського старшини: Кожен десятський повинен знати свій десяток.
Що місяця відбирати членську вкладку, оповіщати свій десяток про загальні збори сотні і куреня, а також і передавати постанови ради куреня і ради сотні для виконання членами “Вільного Козацтва”.
Обов’язки сотенного старшини: Мати постійний контакт з десятським і слідкувати за тим, аби всі постанови були виконані десятськими; відбирати членську вкладку десятків для повертання в скарбницю куреня. Керувати муштрою сотні.
Обов’язки осавулів: Мати постійний контакт з сотенними старшинами всіх сотен і слідкувати за тим, аби всі постанови були виконані сотнями. Доглядати за муштрою сотень. В час виступів сотень передавати всі розпорядження отамана сотенним старшинам і вести і командувати сотнями.
Рада куреня відає всіма справами куреня “Вільного Козацтва”, по потребі виступає від свого імья в зносини з революційними організаціями і має право на представництво від всього куреня во всіх революційних організаціях, коли на то буде потрібно.
Зміняти пункти статуту можливо загальними зборами при більшості голосів. (…)

*Назва документу. Друкується за текстом журналу “Известия Херсонского уездного земства» – 1917 - №45 – 12 листопада – С. 1487 – 1488.
Статут Спілки українських національних організацій Херсонського району*
Спілка українських національних організацій утворюється з метою об’єднання і координації роботи всіх національних організацій і груп для захисту інтересів української національності.
В спілку входять всі українські партії та організації: “просвіти”, “самоосвіти”, “селоспілки”, книгарні, книгозбірні, читальні, друкарні, видавничі товариства, редакції українських газет та журналів, шкільні комітети, учительські спілки, театральні і музичні гуртки, студентські і жіночі громади, кооперативи, споживчі і кредитові товариства, клюби, спортивні українські гуртки, українські професійни спілки, ріжні українські промислові підприємства і т. і.
Кожна українська організація, котра входить у спілку залишає за собою усі права, що до внутрішнього життя, програму і розпорядку і входить у спілку для координування своєї роботи в національному і політичному напрямі, на загальних умовах, які однаково приємлеми для всіх партій і організацій.
Спілка не може виносити постанов і робити заходів, котрі явно суперечать програмі тої чи іншої української організації, без офіціальної згоди на те відповідної організації.
В спілку входять українські організації, котрі визнають такі загальні положення:
Захист Української Державності.
Влада як в центрі, так і на місцях повинна бути в руках відомих і певних українців.
Захист економічних і політичних прав українського населення.
Широкий розвій і захист усіми можливими і доступними способами української культури від замахів і ворожих впливів культури чужеземної.
Зовнішня репрезентація (представництво) української людності перед властями для захисту загально національних інтересів проводиться виключно Спілкою і ніяких сепаратних виступів окремих організацій бути не повинно і вони вважаються неправомочними.
Дійсним членом Спілки українських організацій може бути тілько українська організація чи товариство, котрі визнають зазначену вище платформу. Окремі особи членами Спілки бути не можуть.
Для того, щоб стати членом Спілки необхідно подати офіційну заяву (на папері) за підписом голови і не менше як 2 членів правління або Ради, чи комітету, а також пред’явити копію протоколу загальних зборів організації, а коли то буде неможливо, через незалежні обставини, то протоколу Комітету чи Ради організації, де зазначено про приєднання до Спілки.
Примітка 1: Всі організації, які пришлють на перші Установчі Збори Спілки своїх представників з уповноваженнями, вважаються членами Спілки від дня Установчих Зборів.
Примітка 2: Коли через політичні або інші обставини Установчих Зборів скликати не можна буде, Спілка організацій вважається утвореною, коли до ініціативної групи по скликанню Установчих Зборів буде надіслано не менше як 5 зазначених вище заяв з протоколами.
Спілка українських національних організацій Херсонського району і Херсонського повіту може закладати свої філії і в других містах і повітах Херсонщини і Таврії.
Спілка може об’єднуватись з другими Спілками у вищий орган Спілки.
Аби придбати всім організаціям силу і гармонійність, Спілка об’єднує, по можливості тілько організації, Херсонського повіту, дбаючи про те, щоб повітові об’єднували в собі всі місцеві по цілому повіті, як “просвіти”, “самоосвіти”, театральні гуртки, книгарні, споживчі товариства і т. і.
Незалежно від повітової Спілки українських національних організацій, такі Спілки для захисту своїх інтересів на місцях мають право закластися в кожному місті, містечкові і навіть селі, коли там є кілька українських організацій.
Постанови Спілки являються обов’язковими для кождої української організації, котра рахується членом Спілки.
Спілка має право, додержуючись істнуючих законів, правил та прав приватних осіб набувати у власність рухоме й нерухоме майно, віддавати його в заставу, робити юридичні умови як з окремими особами, так і з товариствами чи інституціями, будувати і арендувати помешкання, склади, крамниці, видавати газети, журнали і книги, взагалі робити все для розвитку Спілки.
Спілка має свою печатку з написом “ Спілка Українських Національних Організацій Херсонського Району”.
Справами Спілки порядкують Загальні Збори, Рада і Правління.
Правління складається з 5 осіб: голови, двох його заступників, писаря і скарбника, які обираються Загальними Зборами на 1 рік. На випадок виходу членів правління до строку, Загальними Зборами обираються 2 кандидати, для їх заміни. Голову Правління обирають Загальні Збори. Заступників Голови, писаря, скарбника: члени Правління вибирають поміж себе.
Примітка: Члени Правління можуть бути обрані свідомі українські діячі, хоч би вони і не належали до якої організації.
Правління порядкує всіма справами й коштами Спілки, відповідно постановам Загальних Зборів та інструкціям їх. […]
Рада Спілки складається із представників усіх організацій, котрі входять у Спілку по одному від кожної організації. Членів Ради обирають самі організації. З поміж себе члени Ради обирають Голову, йому заступника.
Засідання Ради відбувається не менш, як один раз на місяц. Членів Ради скликає Голова Ради по своєму власному починові, або коли того вимагають не менш, як три члени Ради, або Правління Спілки. Засідання Ради законні, коли прибуде не менш як 1\3 всіх членів Ради, в тому числі Голова або його заступник. Постанови Ради записуються в протоколі і підписуються всіма присутніми. Справи в Раді рішаються більшістю голосів.
До обов’язків Ради належить загальний догляд за діяльністю Правління, […].
Загальні Збори бувають звичайні або чергові і надзвичайні. Чергові Збори скликаються Правлінням у січні або лютім місяці для розгляду і ухвали справоздань і балансу за минулий рік, затвердження обрахунку видатків і плану діяльності в новім році, обрання членів Правління і т. і. Надзвичайні Збори скликаються Правлінням для вирішення негайних справ по власному починові, чи Радою через Правління або при письмовій заяві не менш як 1\4 усіх членів Спілки. При чому в тій заяві мусить бути ясно зазначені ті справи, які мають бути обмірковані на Зборах. Правління на таке домагання повинно скликати Загальні Збори не пізніш, як через 14 днів після його одержання.
На Загальні Збори з правом рішаючого голосу кожна організація посилає не більше 10 уповноважених представників. Всі ж інші члени організації мають право дорадчого голосу. Члени Правління користуються на Загальних Зборах правом рішаючого голосу. Збори вважаються повноправними, коли на них зберуться представники не менш, як 1\2 всіх існуючих в Херсоні організацій. Коли ж стілько представників не буде, то другі Збори скликаються через 7 днів по тому ж програму, і вони мають силу при всякому числі зібравшихся. Кожного разу Загальні Збори вибирають собі Голову з числа присутніх, його заступника і секретаря, але не з членів Правління і Ради. […]
Кошти Спілки складаються: а) із членських внесків, які бувають вступні і щорічні; б) добровільних пожертв; в) прибутків від належачих Спілці капіталів, майна і підприємств, а також спадщини по духовним заповітам; г) всякого роду субсідій; г’) прибутків від улаштованих вистав, концертів, вечорів, лекцій, гулянок, карнавкових і по підписним листам зборів і т. і.
Розмір членських внесків і роспреділення прибутків вирішується Загальними Зборами.
Після ліквідації Спілки всі кошти і майно Спілки передаються в фонд по збудуванню памятника Т. Г. Шевченкові у м. Херсоні.
*Назва документу. Друкується за машинописним текстом, який зберігається у фонді “Української Книгарні” Державного архіву Херсонської області. ДАХО Фр. – 955, оп. 1, спр. 4, арк. 17 – 19 зв.

Джерела та примітки.

Культурно-просвітне та політичне товариство “Українська Хата” в Херсоні – перше легальне масове українське товариство в місті, проіснувало з 25 березня 1917 року до 5 січня 1918 року. Чисельність товариства: в березні – 103, в квітні – 291, в листопаді – близько 500 членів. Голова Ради Товариства до жовтня 1917 року – Микола Чернявський, з листопада – Іван Челюк. В березні до Ради Товариства входили: Й. Олексеєнко, С. Бобров, А. Грабенко, Д. Гриневецька, С. Куличенко, К. Курінний, Х. Лиханський, Н. Малеча, Н. Московченко, М. Пилипович, А. Пхіденко, Т. Радченко, І. Челюк, М. Чернявський, С. Шульгін, Ю. Шомін, Т. Якушев. В грудні членами Ради були вже 22 особи: Челюк, Шило, Жайворінок, Бобров, Шохін, Топорков, Чернявський, Шомін, Попель, Лиханський, Хрисоскулі, Сидоренко, Фенченко, Шульгін, Аудерська, Козубенко, Радченко, Яковенко, Сербінов, Сіріченкова, Поляков, Ємець. З квітня товариство видавало друкований орган – газету “Вістник товариство “Українська Хата” у Херсоні” (в краєзнавчому відділі обласної універсальної наукової бібліотеці зберігаються окремі числа Вісника). Серед заходів “Української Хати” - організація мітингів, демонстрацій, літературно-музичних вечорів, лекцій, курсів української мови для всіх бажаючих, видання брошур та листівок. Товариство створило книжковий магазин, бібліотеку, артистично-співочий гурток. У місті діяло кілька філій “Української Хати”, зокрема на Воєнному форштадті. За сприянням товариства “Українська Хата” повітове земство улаштувало літні курси з українознавства для народних вчителів, на які були запрошені українські науковці та громадські діячі (Д. Яворницький, С. Русова, Гордієвський та інші).
Вісник товариства “Українська Хата” в Херсоні – 1917 - № 3 – 23 квітня.
Бойко В. М. Участь українських партій у муніципальній кампанії 1917 року// Український історичний журнал – 1997 - № 5 – С. 28.
Известия Херсонского уездного земства – 1917 - № 33 - 20 серпня – С. 1059.
Известия Херсонского уездного земства – 1917 - № 45 – 12 листопада – С. 1492 – 1493.
Висоцький Зиновій Тарасович, член УСДРП, кандидат до Всеросійських Установчих Зборів.
Чеховський В. М., український соціал-демократ, голова Ради міністрів та міністр іноземних справ в першому уряді Директорії, один з організаторів та голова української автокефальної православної церкви, засуджений в 1930 році у справі “Спілки Визволення України”.
Гордієвський Михайло (1885), філософ і педагог. Доцент (1915), пізніше професор Одеського університету, автор багатьох педагогічних праць, член ТУП, у революційні роки – член УПСР, один з керівників українізації Одеси. В 1938 році заарештований. Подальша доля невідома. Енциклопедія Українознавства, том 2 – Львів: НТШ, 1993 – С. 411 –412.
Дивись Рідний край – 1918 – 23 та 24 січня. Історія Херсонського вільного козацтва, загони якого постали на початку січня 1918 року, як й історія українських збройних формувань на Херсонщини, нажаль ще маловідома. Ймовірно, що до зими 1918 року в формуванні власних загонів для представників українських партій не було потреби: з травня по листопад 1917 року херсонські українські організації опирались на діяльність української військової громади, а з грудня - на підрозділи гайдамацького куреня, які прибули до міста для підтримки представників Центральної Ради. Але після масової демобілізації армії, коли більшість солдатів, і зокрема національно орієнтованих, роз’їхалось по домівкам, а на їх місце прибули вороже налаштовані до “зрадницької” Центральної Ради фронтовики, необхідністю стало якнайшвидшого створення добровільних військових частин. 18 січня відбулись Загальні збори вільного козацтва Херсонського повіту. Була обрана Рада Вільного козацтва з 6 осіб, якій й доручено організувати у Херсоні та його повіті “Вільне Козацтво” “для охорони порядку і боротьби з анархією та самосудами” (Рідний край – 1918 – 23 січня). Дивись також примітки 14.
Державний архів Одеської області Ф. 42, оп. 37, спр. 62, арк. 5.
Державний архів Херсонської області, далі ДАХО, Фр. 955, оп. 1, спр. 4, арк. 17.
Вісник товариства “Українська Хата” в Херсоні – 1917 - № 3 – 23 квітня.
ДАХО Фр. 955, оп. 1, спр. 4, арк. 17.
“Вільне козацтво” – українські територіально-військові добровільні формування Ведуть свій початок від березня – квітня 1917 року, коли на Звенигородщині виникли перші товариства. Ініціатором утворення “Вільного козацтва” став комісар громади с. Гусаківка Звенигородського повіту Київської губернії Никодим Смоктій.
Організаційна структура куреня базувалася за територіальним принципом: села створювали сотні, які на рівні повіту складали курінь. Із Звенигородщини Вільне Козацтво поширилося на всю Київщину, Катеринославщину та Чернігівщину. Весною 1917 року кошовим отаманом обрано селянина Семена Гризла. Влітку Вільне Козацтво мало вже кілька тисяч членів, які створили декілька кошів: імені Семена Палія, імені гетьмана Сагайдачного та інші. Зокрема на Херсонщині першими, за повідомленнями “Известий Херсонского уездного земства”, з’явились добровільні українські напіввійськові формування в Одесі (товариство “Січ”) та в містечку Широке (зараз Дніпропетровська область) (“Вільне Козацтво імені І. Сірка). (Известия Херсонского уездного земства – 1917 - №.40 – С. 1310, № 45 – С. 1490.)
16 – 17 жовтня 1917 року на перший Всеукраїнський з’їзд Вільного Козацтва в Чигирині зібралося дві тисячі делегатів, які представляли 60 тисяч вільних козаків Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, Катеринославщини, Херсонщини й Кубані. Наприклад, Гайдамацький курінь Херсонщини(Гайдамаки – назва різних українських військових формацій, що постали 1917 року під час т. зв. українізації частин російської армії ) мав понад 8 тисяч козаків. З’їзд обрав Генеральну Раду з 12 осіб. Почесним отаманом Вільного Козацтва обрано командира Першого Українського корпусу генерала П. Скоропадського. Створено фонд Вільного Козацтва. Управа Вільного Козацтва розмістилася в Білій Церкві.
До січня 1918 року Генеральна Рада Вільного Козацтва підлягала Секретаріатові Внутрішніх Справ, з січня 1918 – Секретаріатові Військових Справ. З початку українсько-совєтської війни Генеральний Секретаріат став перетворювати Вільне Козацтво на територіальну армію. Передбачалося створення двох відділів: реєстрового або військового і громадського або невійськового козацтва. До реєстрового козацтва добровольці набиралися на професійній основі, але для вступу потрібні були рекомендації від кількох українських організацій та волосного земства чи селянської Ради. (Рідний край – 1918 – 23 січня.)
Вільні козаки відіграли значну роль у боях січня 1918 року, особливо на півдні Київщини.
В березні – квітні 1918 року вільні козаки за вимогою німецького командування були роззброєні. Пізніше чимало козаків брало участь у повстанських боях проти гетьманської влади та в боротьбі проти червоних.

Категория: Історія | Добавил: kherson (2006-04-11) | Автор: Дементій Бєлий
Просмотров: 1809 | Рейтинг: 5.0 |

Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz