Херсонський Колегіум ім. Євгена Маланюка з перших днів існування став не просто школою, а значимим осередком українською життя півдня держави.
Єдина в регіоні недержавна україномовна школа вчить та виховує за унікальними національними програмами, які за роки роботи довели свою ефективність. За самим змістом, а не лишень за мовою викладання, є взірцем національного шкільництва для цілої України.
Колегіум раз і назавжди заперечив мусований українофобами міт про те, ніби в південних та східних областях України батьки не бажають вести своїх дітей до українських шкіл. Понад сотні сімей різного етнічного походження, довірили найдорожче – своїх дітей – Херсонському Колегіуму. При цьому бажаючих на порядок більше. Є ресурс і в Колегіума. Є прекрасні програми, що дозволили б не тільки навчати значно більше число дітей, але й проводити підготовчі курси для школярів інших шкіл області та курси з підвищення кваліфікації педагогів регіону.
Однак, на заваді стає позиція місцевою керівництва. Сьогодні школу позбавлено передбаченого державним бюджетом та законодавством обов’язковою фінансування, в частині державного замовлення. На навчальний заклад перекладено всі витрати з утримання комунальної власності, що є в управлінні Колегіуму, та обов’язок з утримання прилеглих територій. Такий стан речей не тільки призвів до зростання батьківської платні за навчання, що унеможливило для багатьох бажаючих віддати свою дитину в українську школу, але й зводить нанівець ініціативи засновників і розвитку Колегіуму. Отже, складається враження, що сама українська влада не зацікавлена в розвиткові передових форм українського шкільництва в Херсоні, що й не приховується: «Нам не потрібні школи взагалі, а такі і поготів». Результат – різке зниження освітнього рівня у регіоні та неспроможність конкурувати з абітурієнтами з інших областей при вступі молодих херсонців до престижних вузів України, а відтак - приреченість на слабші позиції в дорослому житті. Не бажаючи виконати покладений на них Законом обов’язок підтримати загальноосвітні школи, місцеві владоможці намагаються всіляко перешкодити нормальному функціонуванню Колегіуму. Різноманітні, виключені Законом перевірки, аж до перевірки школи прокуратурою (!), ініційованою прокурором Дніпровського району м.Херсона Г.Маринчуком.
Але «най вони собі волають, божеволіють, конають, нам своє робить...», глибоко переконані фундатори Херсонського Колегіуму ім. Євгена Маланюка.
З 2000 року Колегіум працює під патронатом Національного Університету «Києво-Могилянська Академія». Введення Колегіуму в систему НаУКМА стало не тільки визнанням досягнень школи та високого професійного рівня її педагогічного складу, але й додатковим поштовхом для розвитку. Впровадження нових оригінальних та авторських програм відтепер адаптовано до вимог найкращого в Україні вузу – Києво-Могилянської Академії – узгоджується з департаментом до вузівської підготовки НаУКМА. Такий підхід до організації навчального процесу практично гарантує кожному випускникові Колегіуму вступ до вузів в системі НаУКМА, вузів, де готують нову, справді українську еліту. Кожен колегіант ще за шкільною партою отримує навички самостійної наукової роботи та колективного наукового пошуку. Щотижневі Маланюкові читання, участь в Науковому літературно-історичному товаристві імені академіка Дмитра Дорошенка, змагання за різноманітні стипендії, встановлені Патронами Колегіуму за написані та захищені наукові роботи – ефективній спосіб підготовки колегіанта до майбутньої ефективної самостійної інтелектуальної праці.
Стимулом для громадської роботи та патріотичної активності колсгіантів є не тільки правильно зорганізований відданими своїй справі вчителями виховний процес, щотижневі загально-шкільні диспути з актуальних питань, щорічні ознайомчі подорожі колегіантів до столиці, але й унікальна система оцінювання успішності колегіантів. В Херсонському Колегіумі, згідно з його Статутом, диференціація успіху колегіантів відбувається за чотирма критеріями: окрім традиційної для школи оцінки за особисті успіхи в навчанні та розвитку, щоправда адаптовані до підходів НаУКМА, оцінюється також вклад молодої людини в життя школи - а життя це насичене, адже діти перебувають в Колегіумі впродовж цілого дня. Громадська активність, без якої просто неможливо виховати повноцінну соціально адаптовану та успішну особистість, та патріотична робота.
Колегіум має давню традицію - відзначати видатних українських громадських та політичних діячів Універсалами визнання та подяки, запрошуючи їх до Ради Патронів школи.
Серед Патронів Колегіуму - народні депутати Юрій Криворучко, Слава Стецько, Віктор Ющенко, відомий громадський діяч, ветеран ОУН Павло Дорожинськин, Президент НаУКМА В’ячеслав Брюховецький. Початок цього нового навчального року видався як ніколи урочистим. День, як і кожен навчальний день розпочався Національним Гімном «Ще не вмерла Україна!», який відтепер виконуватиметься всіма Колегіантами зі словами, які, хоч і не прийнято Верховною Радою, але своєю понад сторічною історією довели велич Українства та незборимість волі Нації до Свободи та її права на панування на власній землі. До Колегіуму завітав народний депутат, Голова Спілки офіцерів України п. Григорій Омельченко. Рада Засновників з великою приємністю вручила йому Універсал визнання та подяки. Як зазначено було у виступі Голови Ради Засновників п. Марини Родненок, новий патрон Колегіуму п. Григорій Омельченко не тільки відповідає тим високим словам, якими ми відзначаємо кожного патрона, але й в кожній своїй дії та життєвому принципі рідний та зрозумілий колегіантам, засновникам та викладачам. Відчуття єдиної родини пронизувало кожну хвилину спілкування колегіантів та полковника Григорія Омельчснка.
Здавалось, кожен хлопець Колегіуму взяв за взірець життєву поставу нового патрона школи, а всі колегіанти разом - за вказівку до дії кожне слово, звернуте до колегіантів. А тих натхнених слів було достатньо, щоб зворушити кожну українську душу. Говорили про навчання, про національну честь, гідність та вміння їх захистити. Про доброту Творця, який дав нам таку прекрасну землю та мову, про Його добрість, коли Він не полишав Україну в найтяжчі часи, навіть тоді, коли своїми неналежними вчинками ми тієї любови не заслуговували. Григорій Омельченко відзначив, що став не просто патроном, але другом Херсонського Колегіуму, і, як легендарний Гетьман Петро Сагайдачний, який, аби підтримати Києво-Могилянську школу, ввів до академічного Братства всіх своїх козаків, запевнив, що ціла Спілка офіцерів України відтепер є друзями Херсонського Колегіуму.
13 вересня під час короткого візиту до Херсону до Колегіуму завітала і п. Юлія Тимошенко. Ставши патронесою Колегіуму, вона виступила з короткою промовою перед колегіантами та їх батьками. Лідерка опозиції в ці тяжкі для України часи особливу увагу звернула на завдання української молоді вчитись та готуватись стати господарями свого життя та панами своєї долі. Лейтмотивом її виступу можна визначити сторічні настанови Миколи Міхновського, писані ще року 1900 у його «Самостійній Україні»: «...боротьба культурна вважається також відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного існування. Нехай наша історія сумна і невідрадна, нехай ми некультурні, нехай наші маси темні, подурені, ми все ж існуємо і хочемо далі існувати. І не тільки існувати, як живі істоти, ми хочемо жити, як люди, як громадяни, як члени вільної Нації»». Тож Херсонський колегіум продовжує залишатись незборимою твердинею тієї культурної боротьби на півдні нашої Батьківщини.
Член Ради Засновників Херсонського Колегіуму ім. Євгена Маланюка Олександр Башук
--------------------------------------------------------------------------------
Замість післяслова
Як влада бореться з національною освітою
13 вересня 2002 року, увечорі до помешкання Голови Ради засновників п. Марини Родненок увірвались двоє капітанів МВС, які попередили її про те, що проти неї порушено кримінальну справу за ст. 344 КК, за втручання в діяльність президента України Л.Кучми.
16 вересня 2002 року директрису Колегіуму п. Л.Мельник, попереджено, що до прокуратури передано матеріяли для порушення кримінальної справи проти неї.
17 вересня, повернувшись після участі в акціях протесту в Києві, п. М.Родненок отримала письмове повідомлення від міського управління освіти про початок процедури позбавлення Колегіуму ліцензії на надання освітніх послуг.
З 18 вересня почали надходити повідомлення про тиск з боку карних органів (найперше податківців) на батьків колегіантів з вимогою забрати своїх дітей з Колегіуму та погрозою у випадку відмови створити проблеми для їх бізнесу.
Микола МІхновський
Від Ради Засновників Колегіуму:
«Ми розуміємо, що боротьба буде люта і довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що це вже остання боротьба, що потім уже ніколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не попустимо, щоб проміння свободи всіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи. Ми востаннє виступаємо на історичну арену і або поборимо, або помремо... Ми не хочемо більше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні своєю любов’ю до України! Нас мало, але голос наш лунатиме скрізь на Україні, і кожен, у кого ще не спідліле серце, озветься до нас, а в кого спідліле - до того ми самі озвемося!
Нехай страхополохи та відступники йдуть, як і йшли, до табору наших ворогів, їм не місце поміж нами, і ми проголошуємо їх ворогами Вітчизни.
Усі, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишатиметься на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам’ятаймо, що слава і побіда — це доля борців за народню справу. Вперед і нехай кожний із нас пам’ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за весь народ, щоб цілий народ не загинув через його необачність. Вперед! Бо нам ні на кого надіятися і нічого озиратись назад!»
«Самостійна Україна». 1900 рік
