Український Херсон

Портал переїхав!

kherson — Mon, 06 Apr 2009 18:35:36 GMT

УВАГА!

Відвідуйте "Український Херсон" за адресою:

www.kherson.org.ua

НАЦІОНАЛІЗУВАТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ!

kherson — Tue, 24 Mar 2009 14:10:52 GMT

Захист національних інтересів виправдовує усі використані для цього засоби. Таке досить суперечливе, навіть загрозливе твердження останнім часом знаходить все більше прихильників – як серед гравців нашого політичного Олімпу, так і серед простих українців. Певно, з огляду на кон’юнктуру моменту кризової доби! Звісно, найактивнішими захисниками інтересів всієї держави і конкретних «найпроблемніших» регіонів виявились українські парламентарії. Як результат, цікавий передусім для Херсонщини, 375 нардепів проголосували за створення Тимчасової Слідчої Комісії (ТСК) для розслідування обставин незаконної приватизації та зумисного доведення до банкрутства ВАТ «Херсонські комбайни». Головою комісії став народний депутат від БЮТ Юрій Одарченко, крім його однопартійних парламентських колег активно допомагати обіцяли ще й «регіонали» та «нашоукраїнці». Ціна питання – порятунок ХМЗ, справжнього гіганта с/г машинобудування, закладу з дуже широким і перспективним профілем, дуже важливого підприємства для нашої аграрної країни!

Варто зазначити, що спочатку поява, а потім і дуже вдале голосування («за» 408 нардепів) самого Закону про ТСК спричинили неабиякий ажіотаж у суспільстві. І не лише через докладно прописану процедуру імпічменту Президента. Віднині нові ТСК, створені по дійсно нагальним питанням, матимуть досить широке коло можливостей для ефективної діяльності. Зокрема – кримінальна відповідальність за відмову надати їм інформацію, а найвищі посадовці вже не зможуть уникнути неприємної розмови-допиту з парламентськими слідчими. Тепер результати діяльності комісій претендуватимуть на високу частку об’єктивності, звісно, з урахуванням PR- фактору… Але останнє допускається, якщо мова йде про реанімацію одного з найбільших «бюджетоутворюючих» підприємств регіону.

Взагалі, з порятунком заводу склалась дуже непроста ситуація – у кращих традиціях діяльності МНС за часів міністра Шуфрича. Вогонь (критичне загострення подій на заводі) і не попередили, і вчасно заходів відповідних не вжили. А потім довго не змогли надати чіткого «плану дій» по ліквідації наслідків проблеми, спільної як для власника(ів), так і для найвпливовіших посадовців і політиків області. Як завжди, одні структури демонстрували бездіяльність, інші – вперте небажання впливати на процес, деякі відчайдушно доводили, що розташування їхньої «хати»-відомства просто «скраю»… І все це під запеклі словесні баталії в стінах обл. та міськради. Втручання держави в особі Прем’єра Тимошенко, її активних «вездесущих» помічників і талановитих юристів дало певний результат. Знайшлися зарплатні гроші, перспектива появи нових/старих робочих місць, можливість робітникам нарешті почати приватизацію гуртожитків. А ще вдалося активізувати діяльність правоохоронних органів та прокуратури. Не без допомоги Спеціальної Контрольної Комісії з питань приватизації вони старанно протерли очі і таки вгледіли «численні порушення» під час первинної приватизації ХМЗ та його структур, визнали доведення ВАТ «Херсонські комбайни» до банкрутства «штучним». Також пообіцяли розібратись з феноменом юридичної особи з Білоцерківською реєстрацією - податковими махінаціями горе-власників, відстежити куди поділись 5 млн. бюджетних коштів, виділених на розвиток виробництва. Коло потенційних винуватців вже окреслили досить широко - відповідні посадовці з Мінпромполітики, ФДУ, облдержадміністрації, ВАТ «Лізингова кампанія «Украгромашінвест». Господарі заводу, заради порятунку власних капіталів, діяли в дисонанс урядовій антикризовій програмі, злісно погіршили стан підприємств с/г машинобудування регіону. А це в наш кризовий час прирівнюється до найтяжчого злочину. А ще (о жах!) спровокували значний суспільний резонанс! Хоча останнє – своєрідний троянський present сучасній владі. З одного боку, якщо з’явились скривджені маленькі українці, у владі обов’язково знайдеться хтось, щоб їх героїчно захистити! Але з іншого – у разі невдач сучасних робінгудів їхні опоненти отримають новий засіб інформаційно-морального знищення конкурентів у боротьбі за електоральну прихильність виборців.

А зараз над багатостраждальним ХМЗ вже навис «привид націоналізації». Ця болісна процедура, застосована в масштабах країни, може мати ефект «ліків сильної дії». Тобто, реалізована по-закону і вибірково (якщо знахабнілий власник визнає лише свої права і відверто ігнорує взяті зобов’язання) – націоналізація може стати панацеєю. Якщо ж всупереч законам і моралі йти цим шляхом для знищення політичних конкурентів (чи їх спонсорів) – вона може перетворитись на отруту. Так можна просто вбити національну економіку, а Україна надовго втратить шанс отримати омріяний статус інвестиційно-привабливої країни. А у посткризовий час нормальні інвестори нам будуть ой як потрібні, адже самотужки наша держава не завжди стає ефективним власником! Отже, визначення дози препарату «Націоналізація» вимагає від провладних «лікарів» професійності та далекоглядності. Бо саме вони здебільшого і визначатимуть місцезнаходження «коми» в заголовку статті… Але хочеться сподіватись, що позитивний результат діяльності комісії по ХМЗ стане взірцем аполітичного компромісу при відстоюванні національних інтересів України!

світлина: /www.24.ua/

Марія Голуб

Міська рада вже почала економити. Здогадайтесь на чому?

kherson — Wed, 18 Mar 2009 16:03:19 GMT

18 березня 2009 року Херсонська міська рада ухвалила рішення «Про затвердження міської програми культурно-масових та мистецьких заходів на 2009 рік», якою передбачено зменшення фінансування заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору до 1 000 грн. Тобто міська рада у десять разів скоротила фінансування цих заходів порівняно з минулим роком.

Натомість незмінними залишився захмарний бюджет "Дня побєди".

Пропозиція депутата Андрія Щербини не економити на меморіальних заходах була відкинута рештою депутатського корпусу.

КРУ: 32 рази "штормило" Управління освіти Херсонської міськради

kherson — Wed, 18 Mar 2009 12:48:41 GMT

Конторольно-ревізійне управління повідомляє про підсумки планових перевірок у навчальних закладах м. Херсона. Посадовці від освіти допустили фінансових порушень на суму близько 5 мільйонів гривень. Матеріали ревізій передані до правоохоронних органів.
Поважні посадовці від освіти, яким громада Херсона не перший рік довіряє розпоряджатися фінансовими рахунками та підписувати документи на законних підставах, допустили фінансових порушень на суму близько 5 мільйонів гривень.
В ході кожної планової ревізії управління освіти Херсонської міської ради ревізорам КРУ завжди є що уважно переглядати, глибоко аналізувати та негайно виправляти. Не раз «полководці» армії педагогів ігнорували вимоги з ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Судіть самі: за період з листопада 2006 по січень 2009 року фінансова дисципліна «хиталася» у 32 випадках!
Не все сталося як гадалося. Порушуючи вимоги Конституції України, Законів України «Про загальну середню освіту» та «Про освіту» щедро профінансовано з міського бюджету приватну освітню установу на загальну суму близько 1,5 млн.грн.
При цьому слід зазначити: в середньому для навчання одного учня державного закладу на оплату праці у 2007 році профінансовано 1,87 тис.грн., а приватному навчальному закладу «подаровано» бюджетних коштів на оплату праці в сумі 2,1 тис.грн. за кожного вихованця. Ось такий державний підхід
Так, «пущено по вітру» більш ніж 154 тис.грн. за невиконані підрядні роботи по ремонту двох суден, які належать Херсонському дитячо-юнацькому клубу моряків і річковиків з флотилією. Встановлено й завищення обсягів ремонтно-будівельних робіт приміщень на суму майже 44 тис.грн.
Зафіксовано факт завищення потреби в бюджетних асигнуваннях на забезпечення повноцінного харчування в школах на суму понад 112 тис.грн. та оплату комунальних послуг в сумі майже 220 тис.грн.
Не за цільовим призначенням використано бюджетні кошти на суму понад 184 тис.грн. Не зрозуміло, яким чином за рахунок коштів, виділених на капітальний ремонт, проведені роботи на не збудованій споруді?
На заробітну плату працюючих інвалідів безпідставно сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду в завищеному розмірі, вкотре втрати бюджету, на цей раз склали аж 224 тис.грн. А цього можливо було запобігти, якби належним чином контролювалася кадрова робота.
Півмільйона гривень доходів отримав Херсонський ліцей журналістики, бізнесу і правознавства, зокрема, за підготовку до вступу до вузів, не маючи відповідної ліцензії.
Не обійшлося й без інших порушень з оплати праці. Зокрема, деяким педпрацівникам необґрунтовано доплачено гроші за керівництво класами екстернатної форми навчання. Також надміру виплачено суми зарплати деяким працівникам міських спортивних шкіл з причини встановлення їм педагогічного навантаження у завищених нормах та за фактично невідпрацьований час.
Постраждала й міська казна: втрачено доходів з оренди комунального майна на суму майже 18 тис.грн. Адже директори міських шкіл не піклувалися наповненням муніципальної скарбниці. Виявлено й факти передачі майна взагалі без укладання орендних договорів, що призвело до безоплатного його використання суб’єктами господарювання. І знову порушення на тисячі гривень – з вини горе-керівників.
Місцевим бюджетом взагалі не одержано плати за користування землею орендарями. Наслідок невтішний: втрачено понад 14 тис.грн. надходжень до бюджету.
По бухгалтерії управління на сотні тисяч гривень занижено заборгованість за надані комунальні послуги. Також безпідставно сплачено вартість спожитих орендарями послуг з теплопостачання, за міжміські розмови фізичних осіб на тисячі гривень.
Начальником управління освіти необґрунтовано звільнено батьків від сплати за дні невідвідування садків дошкільнятами без поважних причин, що призвело до втрати 77 тис.грн надходжень, які б пішли на харчування дітей.
Майже 200 тис.грн. – сума порушень, яка випливає з причини завищення вартості комунального майна. Бракує місця перелічити все, що виявили ревізори. Але навіть те, що змогла вмістити ця публікація, свідчить про байдужість високих посадовців, яких держава призначила захищати інтереси дітей. Як результат матеріали ревізії передано до правоохоронних органів.
За фінансові та майнові порушення на 38 посадовців складено адміністративні протоколи.

Політична Херсонщина

Вічної пам'яті, світлої шани!

kherson — Mon, 16 Mar 2009 10:56:47 GMT

Історія самоствердження української нації, трагічна та динамічна водночас, рясніє яскравими і талановитими особистостями. До когорти видатних українців відносять державних діячів, поетів і письменників, науковців та митців… І окремо, ніби на п’єдесталі пошани, сяє зірка Тараса Григоровича Шевченка! Для нас і для всього світу він назавжди залишиться феноменом надзвичайної обдарованості, геніальності, самобутньої індивідуальності!

На знак вшанування пам’яті Великого Кобзаря минулого тижня у малій залі херсонського музичного училища відбувся Шевченківський Вечір. Студенти та викладачі училища культури, музучилища, херсонські барди та кобзарі намагались представити глядачам всю багатогранність таланту Великого Українця. Адже він був і тонким ліриком, і творцем довершених епічних поем, а ще видатним драматургом та віртуозним майстром пензля. Але насамперед – співцем української душі і долі! Його справедливо визнали основоположником нової української літератури, новатором у царині мистецтва, вплив Шевченка на різні сторони духовного життя нації відчувається і сьогодні. Саме тому дуже близькою і зрозумілою навіть крізь віки залишається шевченківська поезія. Зокрема, майстерністю постановки та високою технікою виконання глядачам особливо сподобалась інтерпретація знаменитої містерії «Великий льох». Занурившись в атмосферу шевченківської поетики розумієш, що його слова – справжній Божий Дар, посланий українському народу. А в сучасну «годину негоди» вони звучать особливо сильно, знов і знов повертаючи нас до вічних закликів Шевченка - духовного провидця, пророка української нації…

Твори Кобзаря вражають надзвичайною милозвучністю та своєрідною магічною красою. Особливо якщо покласти їх на музику! З величезною насолодою всі присутні слухали «Думу про зруйнування Січі» у виконанні кобзаря Євгена Вітрука та бардівські твори Андрія Якубенка. Зусиллями співачки Наталії Мазур та гурту «Венцерада» було навіть створено нову форму сприйняття творчості видатного лірика – «шевченківські пісні»! Пошук нестандартних підходів до розуміння поета є дуже цінним, адже кожне нове осмислення його феномену ніби нагадує нам про можливість справедливо пишатись національною неповторністю українського мистецтва!

Звернувшись до історичної практики, світової і власне європейської, можна знайти безліч прикладів, коли «успішними» націями стають лише ті, в яких дуже сильною є національна самоідентифікація. Це передбачає, насамперед, пріоритет культури та моралі на найвищому, державному рівні. Такі категорії повинні існувати самостійно, але в той же час залишатись важливою складовою всіх інших аспектів життя країни – політичного, соціального, навіть економічного! Отже, наша автентично-українська культура, якщо її поважати, плекати і розвивати, обов’язково забезпечить політичний успіх та економічний добробут нації. І саме тому «в сім’ї вольній, новій» світла пам'ять про Великого Кобзаря буде жити вічно!

Голуб Марія

Херсонські сумівці дотримуються обіцянок

kherson — Thu, 12 Mar 2009 11:23:15 GMT

Херсонський осередок Спілки Української Молоді в Україні дотримується даних раніше обіцянок про демонтаж пам’ятників більшовицьким катам на Херсонщині. З ініціативи сумівців в установленому законом порядку

демонтовані такі пам’ятники:

1. Жданову (організатор репресій 1930-х років в Україні) – с. Надеждівка Чаплинського району.
2. Блюхеру (один з командувачів більшовицькою армією в Україні) – смт. Чаплинка Чаплинського району.
3. Леніну (в Україні ніколи не був, організатор жовтневого перевороту, направив більшовицьку армію на знищення УНР) – с. Козачі Лагеря Горностаївського району

перейменовані такі вулиці:

с. Михайлівка Нововоронцовського району.

1. вул. Калініна (один з організаторів розкуркулення) на вул. Леонтіївську
2. вул. Чапаєва (командир бригади Червоної Армії) на вул. Журавлинську
3. вул. Чкалова (радянський льотчик-випробовувач) на вул. Анастасіївську

с. Червоноармійське Горностаївського району.

1. вул. 50 років Жовтня на вул. Б. Хмельницького

Для довідки:
Херсонський осередок СУМ в Україні поставив собі на меті демонтувати 40 пам’ятників радянського тоталітаризму у Херсонській області до кінця 2010 року.

Сумівцями будуть демонтовані пам’ятники та пам’ятні знаки присвячені особам, причетними до організації та здійснення голодоморів (1921-1923 рр та 1932-1933 рр.), політичних репресій, а також особам, котрі зі зброєю в руках виступали проти державної незалежності УНР та Української Держави або підтримували анексію України.

Шевченківський вечір

kherson — Tue, 10 Mar 2009 15:49:06 GMT

11 березня у Малій залі Музучилища (пр. Ушакова, 39) відбудеться Шевченківський вечір за участі студентів та викладачів Музучилища, Училища культури, херсонських бардів та кобзарів.

У програмі:

Містерія "Великий льох" (Училище культруи)
"Дума про зруйнування Січі" (Кобзар Євген Вітрук)
Українські бардівські пісні (Андрій Якубенко)
Шевченківські пісні у супроводі гурту "Венцерада" та у виконанні Наталії Мазур.
Шевченкова поезія.

Початок о 17:00. Вхід вільний.

Степан Бандера у Херсоні!!!

kherson — Mon, 09 Mar 2009 16:32:07 GMT

Саме з таким захопленням сприйняла патріотична громадськість Херсона урочистості заходи, пов’язані із відзначенням 100-ліття з дня народження Провідника ОУН Степана Бандери, а також презентації, які тут провів його онук Степан Бандера - молодший. Принаймні, на останній із черги зустрічей один із місцевих поетів, а як зауважив Віктор Рог: «Вперше зустрічаю таку велику концентрацію поетів та митців на один метр квадратний», так от, один із поетів зачитав поезію «Степан Бандера у Херсоні!», яку було написано прямо перед презентацією.

Телеканал «Скіфія», Херсонський Педагогічний Університет, прес-конференція спільно із СБУ, відкриття виставки «УПА: історія нескорених» у найбільшій обласній бібліотеці України та зустріч із представниками влади і громадським активом Херсона – це те, що чекало 3 березня на представників Світового ювілейного комітету, керівників Центру Національного відродження імені Степана Бандери – Тараса Рондзістого та Віктора Рога і Святослава Липовецького – Голову СУМ в Україні та, очевидно, Степана Бандеру – одного із п’яти онуків Провідника.

Цікаво, що Херсон є особливим місцем для родини Бандер – саме тут зникають сліди наймолодшого із братів Степана Бандери – Богдана, який на початку 1940-х розбудовував тут націоналістичний рух. Сподіваємося, що презентація постаті Степана Бандери проллє промені світла на невідомі ще сторінки цієї героїчної та знакової родини у житті України.

Андрій ЗАЛУЖНИЙ

Націоналістичний Портал

100 років з дня народження Степана Бандери

kherson — Mon, 02 Mar 2009 16:36:48 GMT

В рамках відзначення столітнього ювілею Степана Бандери у вівторок, 3 березня, херсонська молодь зустрінеться з представниками Центру національного відродження ім. С. Бандери та онуком легендарного провідника ОУН Степаном Бандерою.
Зустріч відбуватиметься з 10:40 до 12:00 у 460 аудиторії Ліцею при ХДУ.

В Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара (вул. Дніпропетровська, 2):

О 13:30 представники СБУ проведуть прес-конференцію з нагоди відкриття у м. Херсоні виставки присвяченої Українській Повстанській Армії.
О 14:00 відбудеться офіційна церемонія відкриття виставки «УПА: історія нескорених».
О 16:00 розпочнеться зустріч представників Світового ювілейного комітету, Центру національного відродження ім. С. Бандери та онука Степана Бандери з громадськістю м. Херсона, представниками політичних партій та громадських організацій.

Люко Дашвар: “Я боялася поповнити лави жінок-письменниць, бо маю до них дуже насторожене ставлення”

kherson — Mon, 02 Mar 2009 09:34:34 GMT

Вона незнана в нашому місті, але широко відома за його межами. Люко Дашвар – літературний псевдонім журналістки та кіносценаристки Ірини Чернової, яка стала відома читацькому загалу завдяки своїм романам “Село не люди” та “Молоко з кров’ю”. Обидва романи – не просто чергові примірники із книжкової полиці, а переможці престижних конкурсів – “Коронації слова” та “Книжки року Бі-Бі-Сі” відповідно. Крім того, “Село не люди” наша газета визнала “Дебютом року-2007”.

– То з ким я буду вести бесіду: з Люко Дашвар чи Іриною Черновою?

– Псевдонім відокремлює особисте життя від «книжкового». Тому якщо говоритимемо про книги – перед вами Люко Дашвар. Це виключає питання приватного характеру. Нормально ж. Із якої радості будь-якій нормальній людині раптом виливати на голови тисяч незнайомих читачів подробиці свого особистого життя? Все, що хотілося сказати, в тому числі глибоко особисте і потаємне, – я написала у своїх творах.

– Ви лауреат престижних всеукраїнських конкурсів, а це зобов'язує брати участь у публічному житті…

– Що значить – «зобов'язує»? Кожний має свободу вибору. Те, що письменник зобов'язаний бути публічною людиною, – усього лише стереотип, давайте його ламати на моєму прикладі! До речі, це зовсім не означає, що я категорично відмовялюся від усього, що пов'язане з публічним життям. Це нереально.

– А що означає ваш псевдонім? Бо він таки досить незвичайний, я б навіть сказала, із претензією на космополітичність…

– Псевдонім зібраний зі складів і літер імен дорогих мені людей. Так вийшло, і мені це подобається, що за ним не проглядаються ані національність, ані стать. Люко – західне ім'я, Дашвар – абсолютно східне звучання. Псевдонім допоміг уникнути того, чого я боялася: поповнити лави жінок-письменниць сучукрліту, бо маю до них дуже насторожене ставлення. Мені взагалі незрозуміле поняття «жіноча проза», тому й не до снаги брати участь у подібних дискусіях. Як і в інших, до речі. Приміром, дехто вважає, нібито я навмисно вигадала псевдонім, який співзвучний з іменем Любка Дереша, щоб «підмазатися» під його славу, «виїхати» на його популярності. І що мені відповідати? Бити себе кулаком у груди і запевняти, що це – неправда? Ну, це ж повна дурня. Ті, хто фанатіє від Любка Дереша, не переплутають його ні з ким іншим. У нас же нормальні люди книжки читають, а не дебіли.

– Якщо ви так насторожено ставитеся до жіночої прози, певно, добре з нею знайомі? Розкажіть про ваші книжкові вподобання.

- Зовсім навпаки – я мало знайома з творчістю сучасних українських авторів. Після виходу своєї першої книги вирішила надолужити: купила книги всіх сучасників, імена яких на слуху. Думала, прочитаю і неодмінно зрозумію, що взагалі відбувається в літературі. Чесно почала читати, але, мабуть, це треба робити з іншим настроєм. Мені подобаються Веллер, Бродський, Моем. Улюблена книга – «Етногенез і біосфера Землі» Льва Гумільова. У своєму житті я стільки всього перечитала, що зараз надаю перевагу літературі, яка мені потрібна для роботи. Адже крім книг пишу сценарії. І для першого, і для другого доводиться звертатися до багатьох літературних джерел, і це дуже захоплююче заняття.

– Тобто ваша основна діяльність – написання сценаріїв для кіно і телебачення, і це вона – основне джерело заробітку?

– Основна діяльність – письменництво, основний заробіток – сценарії. На сьогодні. Про завтра не загадую. Взагалі, ніколи не думала, що стану письменником чи сценаристом. Хоча не буду заперечувати – писала завжди. Свого часу закінчила технічний ВНЗ, працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. Потім у якийсь момент звільнилася з досить-таки нормальної посади і пішла працювати обліковцем листів у газету. До речі, саме цю посаду вважаю джерелом багатьох сценарних і книжкових ідей. Я перечитала сотні листів – люди ніколи не пишуть через дрібниці. Спробуйте сісти і написати на порожньому місці лист у газету – у вас нічого не вийде. Для цього потрібні реальні емоції: сум, тривога, радість. Через півроку роботи в газеті стала заступником головного редактора. Напевно, вела доля. Так само, через якийсь час, залишила посаду головного редактора глянцевого журналу і записалася на курси сценаристів. Мабуть, відчула, що в мене це може вийти.

– Як це рішення сприйняли ваші близькі? Певно, про таке недоречно запитувати, і все ж – ви фактично залишили родину без якогось стабільного доходу?

– Діти підтримали, чоловік сказав: «Дерзай!» Звичайно, я могла залишитися на посаді редактора, а ночами писати. Але коли б я мала стабільний заробіток у журналі, навряд чи зрозуміла б, чого варте моє письмо. Можна писати в стіл усе життя і вважати себе невизнаним генієм. Я ж вирішила: коли хочу писати і книги, і сценарії – повинна цим заробляти, інакше нє фіг це робити! Перший же мій сценарій купили. Правда, я його переписала вісім разів, перш ніж за ним зняли фільм.

– Дивитеся серіали?

– Уже надивилася – тепер я їх пишу.

– Не збираєтеся екранізувати власні книги?

– Щодо екранізації «Село не люди» маю декілька пропозицій, але через кризу всі переговори призупинені.

– Події вашого першого роману розгортаються в селі й описані більш ніж реалістично. Як вам це вдалося – ви ж ніколи не жили в селі?

– Мене про це запитують у кожному інтерв'ю – і мене це вбиває. Так, я міська людина, але мої батьки із села в Одеській області. Там я провела немало часу. Потім пропрацювала не один рік у регіональній журналістиці. Пардон, але це не ходіння по місту, це відрядження у райони, села. І взагалі, мені здається, проблеми села – на поверхні, їх просто перестали помічати. І це теж убиває.

– Виходить, і героїв берете з випусків новин?

– Життя кожної людини – легенда. Навкруги – тисячі запоплюючих історій. Головне – розповісти їх цікаво. На мій погляд, письмеництво споріднене з еріксоніанським гіпнозом, який починає оперувати свідомістю, видаючи на гора десять фактів, з яких дев'ять реальні, а один – вимисел, потім переходить до восьми реальних і двох нереальних і так далі... Головне, відчути межу довіри. Знати заради чого створюється образ, не опуститися до суцільного фентезі (сміється).

– Як до вас приходить славнозвісне натхнення?

– Знаєте, натхнення – натхненням, а працювати треба. Нещодавно прочитала «Як писати книги» Стівена Кінга – тут знаменитий містифікатор сказав мудру річ. «Добродії, якщо ви збираєтеся сидіти і чекати натхнення – кидайте цю пропащу справу. Нічого у вас не вийде. Натхнення – це не панянка з легкими крильцями, це грубий мужик. Вам його обламати буде дуже важко. Сідайте і починайте працювати, робіть це кожний день, якщо хочете домогтися результату!» Він правий.

– Діти і чоловік читають ваші твори?

– Зять, дівчина мого сина і її батьки читають, а от домашні – ні. Але я на них не ображаюся. Якби я все життя плела постоли, а потом сіла й написала – тоді би було образливо, що їм нецікаво. А я все життя пишу, вони уже стільки моїх розповідей і історій перечитали в газетах і журналах.

– Ви дуже ризикова людина. Є події, вчинки, про які шкодуєте?

– Щиро шкодую, що пізно прочитала Нобелівську лекцію Бродського, де він міркує про правду життя і правду мистецтва. Чи може правда життя бути правдою мистецтва? Розуміння Бродського мене приголомшило. Прочитала б раніше – інакше б написала свою першу книгу, в ній було б менше моментів на грані фолу. Я би знайшла інші слова, інші сюжетні ходи, щоби досягти того ж піку напруження.

– Яка риса найважливіша для письменника?

– Можу казати тільки про себе. На мою думку, спостережливість. Завжди маю при собі блокнот і ручку, щоб записати і не втратити якийсь цікавий випадок, деталь, смішний діалог, газетний заголовок – там зазвичай пишуть стільки приголомшливих сенсаційних нісенітниць, із яких можна розвинути карколомний сюжет!

Біографічна довідка

Люко Дашвар (Ірина Чернова)

Народилася в Херсоні.

Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)

У журналістиці з 1986 року.

Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.

Авторка романів “Село не люди” (2007) та “Молоко з кров’ю” (2008).

Спілкувалася Іра Татаренко

Друг Читача