За весною швидко прийшло літо. Коли я йду по місту чудовим, теплим і квітучим вечором, бачу багато закоханих хлопців і дівчат, які мило воркують між собою, створюючи гармонійну атмосферу райського містечка. Скоро такі хлопці та дівчатка одружаться. Скоро стануть батьками, вчитимуть ходити маленьку беззахисну людину...
Але це в ідеалі. На превеликий жаль, так буває не часто. Молоді одружуються, народжують дітей, потім розлучаються, травмуючи тендітну психіку дитини. Або просто народжують в юному віці, кидаючи немовлят напризволяще. Це у кращому випадку. Інше – уявіть, якщо це діти батьків-алкоголиків або наркоманів – уявити важко. Ким вони, нещасні, народжуються? Майже завжди неповноцінними, із жахливими вадами тіла або психіки.

Ось так, шановні, виникли дитячі будинки. У нашому місті їх декілька. І, не зважаючи на те, що існує святковий день ( 1 червня ), присвячений захисту дітей – знедоленим сиротам і кинутим малятам цей день бажаним чином не допомагає.

Вперше подібний заклад я побачила 30 травня під час суботнику, який організував благодійний фонд «Захист» у обласному будинку дитини. На захід відгукнулись волонтери Херсонського обласного осередку Християнсько-Демократичного Союзу Молоді та учні старших класів школи № 1 – члени клубу «Дай руку, підліток» бібліотеки для юнацтва та молоді ім. Бориса Лавреньова.

Саме тут я побачила інше життя: маленькі дітлахи із зацікавленими очима, дивилися на нас по-різному – хто обережно і боязливо, хто весело простягав руки і біг назустріч. Всі вони різні, і кожен з них – людина. Та найбільше мене вразили шість малюків віком від 1 до 4 років із вадами тіла, які не вміють розмовляти і ходити.

Дивлячись на них, розумієш, що нічим вже їм не допомогти. На щастя, є сердечні нянечки, які дарують їм свою турботу та ніжність. Та чи врятує їх це? Чи вилікує від невиліковного?..

Я замислилась, тому що була трохи шокована, побачивши цих безпомічних крихіток. Як і чому вони такі народилися? Яка доля їх чекає? Хто їх батьки? Де вони?

Статистика показує, що в основному такі діти народжуються від батьків, які зловживають алкоголем, наркотиками, палять. Не думаючи про наслідки, живуть в своє задоволення і кидають щойно народжених безвинних дітей, забуваючи про велику відповідальність, якої ніхто їх не позбавляв.

Після таких роздумів складається враження, що людство потихеньку деградує, заплющує очі і не хоче боротися із невеликими проблемами, які стають катастрофою. А достатньо лише розплющити очі і озирнутися навколо, побачити світло, сонце, людей, зрозуміти, що наркотики – це зло, які нібито створює оманливе „чудодійне життя”, несучи хвороби, біль і страждання, - крім всього цього існує єдине життя, у якому кожному призначена своя роль, де кожен може створити міцну сім’ю із здоровими дітьми – нашим майбутнім, які потім будуть піклуватися про своїх батьків у мирній старості.

Отож, поки не пізно – озирніться!

Керівник прес-служби ХОО ХДСМ

Година Галина.