Розкажу трохи детальніше: на 24 серпня з Херсонщини було відправлено автобус з представниками ріжних громадських та політичних організацій. З тих, хто привернув до себе мою увагу були: Християнсько-Демократичний Союз, Конґрес Українських Націоналістів, Просвіта, представники від облдержадміністрації, пан Яценко тощо. Прибувши до Києва, делеґація від херсонської громади долучилась до всеУкраїнських святкових заходів, а саме – молебню за Україну у Софіївській церкві та марш-параду на Майдані Незалежности. Все пройшло на славу, досить потужно та красиво. Все лайно, яке було пов’язано із Днем Незалежности та херсонською делеґацією, відбувалося до й після цих заходів. Що ж таки трапилось?

А трапилось ось що:

Дорогою до Києва у душному, напівживому автобусі, частина делеґатів (від Просвіти, ХДС, облдержадміністрації та инші) досить часто просили зупинити то там, то тут. Це можна зрозуміти, в принципі – в автобусі біотуалет не працює, відповідно – природа вимагає свого тощо. Але ближче до другої половини ночі всім стала зрозуміла причина таких частих зупинок – вельмишановні панове бігали не по потребі звільнити організм від зайвих речовин, а по потребі навпаки докинути їх. А тобто – пити горілку. Коли приблизно о другій ночі це «вельмишановне панство» вже настільки «зарвалось», що засіло в придорожньому генделику на цілу годину й почали чинити там «бєспрєдєл» (прошу вибачити за штампи та ходові в бидлі слова – хочу, щоб «вельмишановне панство» мене також зрозуміло, тому намагатимусь без високих матерій), то нерви у другої частини делеґації вже відмовили й мене було послано до наших керівників (пила переважно саме керівна частина представників Херсонщини), щоб привести їх до тями. Після п’ятнадцятихвилинних розборок – чи їду я з ними в автобусі й чому не п’ю, якщо справді їду, вони таки вирішили «закрити лавочку» й попленталися до автобусу (бо ходити вже не міг ніхто). На цьому, нібито, нічні пригоди було закінчено.

Тут можна було б й закінчувати статтю-крик душі, але fenita la comedia не відбулася! Після святкових заходів 24 серпня у Києві, нас гостинно запросив до себе дарницький ресторан «Конунг», який запропонував нам, голодним та втомленим, неперевершені страви до святкового столу. Відповідно, що на столі опинилися й так остогидлі нам за минулу ніч алкогольні напої – але всі сподівались на розуміння важливости свята й розумність херсонської делеґації. Дарма…

Десь за півтори години у вищеназваному ресторані почали лунати п’яні вигуки, пісні та звук биття посуду. Перевертались стільці, люди, чарки, бокали й – що найприкріше – було забуто начисто, з якого приводу відбувається «застілля». На п’яний «бомонд» не було сил дивитися без бажання натовкти цим нелюдям пику. Коли дивишся на п’яний дебош, влаштований у День Незалежности тими, хто ще двадцять років тому тримав у руках комсомольський або компартійний квиток, а сьогодні б’ють себе в груди п’ятою, що вони щирі Українці, - на очі навертаються сльози. Згадуються сотні, тисячі загиблих, засуджених, розстріляних борців за Волю України. Заради них Вони поклали Свої життя?..

Представникам Конґресу Українських Націоналістів доводилось приводити до тями «вельмишановного пана» Олега Олексюка, пана Михайла (представника облдержадміністрації), розбороняти активістів ХДС та охоронців «Конунгу». Останні вже не могли витримати тої нахабности, яку собі дозволяли певні члени ХДС. Тобто, враження було вражаюче негативним. Всю цю картину довершило звинувачення членів КУНу в тому, що вони «самі не п’ють – й иншим не дають» (майже цитата. Пройшла обробку цензурою).

Вся ця вакханалія закінчилась тільки під вечір, коли всі запаси алкоголю в ресторані було вичерпано, й херсонці в більшости своїй поповзли до автобусу, де успішно й позасинали.

Питання: до якого часу нашою державою будуть керувати алкоголіки та невігласи?

Теза: доки такі люди керують нами, доти наша держава буде в лайні й уряд будуть формувати колишні зеки та російські шовіністи.

Ілько Контішев