Українізація по-радянськи або: чому молодь не спілкується українською?
Українізація по-радянськи або: чому молодь не спілкується українською?
Дивна ситуація склалась в Україні: наша держава ось уже п'ятнадцять
років самостійна, а молодь все ще не спілкуєтьcя державною мовою.
Навіть ті молоді люди, які народилися у незалежній Україні, -
більшістю російськомовні. Якщо серед людей старшого віку мовна тема
викликає гострі суперечки й протистояння, то молодь майже одностайна у
твердженні, що державі потрібна лише одна державна мова - українська.
Нерідко від молодих людей можна почути й наступне: "Ми б спілкувалися
українською, якби було з ким". Невже держава геть нічого не робить для
того, аби громадяни навертались до рідного слова? Безумовно, робить.
Але що? Мовна політика спрямована переважно на систему законодавчої,
виконавчої та судової влади. Сьогодні в обов'язковому порядку
перекладаються документи, реклама тощо. Але ж де результат? Геть
опускаються руки, коли бачиш, як молодь виходить з дискотеки чи
ресторану під російську попсу і говорить на "общєпоняткє". Ще більше
занепокоює те, що й сільська, й західноукраїнська молодь, потрапивши
до столиці, вмить стає "модной і сталічной". Отже, напрошується
простий висновок: або держава не має державної програми у мовній
сфері, або ця програма не працює. Державні функціонери ставляться до
мови або байдуже, або як до атрибуту, який треба шанувати і від якого
нікуди не подінешся. Україна зовсім не працює над іміджем свого слова.
Чому в українських школах українські діти на уроках спілкуються
російською? Бо діти чують українську або на уроках, або у новинах по
телебаченню, або у рекламі, - це їх відвертає. Необхідно визнати, що
спілкуватись українською сьогодні досі непрестижно. Якщо у місцевому
бюджеті і є кошти на розвиток та підтримку державної мови, - то
застосовуються вони так, що шкоди від такої підтримки більше, ніж
користі. Час іде, а з плином часу все змінюється. Сьогодні вже не до
кожного молодого серця можна достукатися за допомогою друкованого
слова. І це погано. Але що ж робити? Як донести до молоді рідне слово?
Дуже просто: дайте молоді те, до чого вона тягнеться. Якщо
дівчат-старшокласниць цікавлять журнали для жінок: "Cosmopolitan",
"Наталі", "Ліза" - дайте їм такі журнали, але нехай це будуть
україномовні журнали і писатимуть вони не про життя московської
"золотої молоді", а про життя українського бомонду, про наших зірок,
наших моделей, наших спортсменів. Якщо серед хлопців найпопулярніше
видання "Футбол", - нехай читають про футбол. Але нехай читають
по-українськи. Підлітки воюють у "Контр Страйк"? Українізуйте цю гру.
Якщо компакт-диск з програмою можна знайти російською мовою, то чому б
його не зробити українською? Більше того, усі комп'ютерні ігри і
програмове забезпечення на нашому ринку мають в першу чергу з'являтися
українською, а вже потім іншими мовами. Досить плакатись на сторінках
нікому не потрібних газет про те, яка наша мова солов'їна, але яка
вона утиснута та упосліджена. Українське мусить бути найкраще,
наймодніше, бо ми того варті. Ми найкращі.
Категория: Мовне питання | Добавил: kherson (2006-06-14)
| Автор: Тарас Дем'яненко
