» 2008 » Липень » 10 » Вулиця Карла Маркса? Ні, вулиця Кедровського!
Вулиця Карла Маркса? Ні, вулиця Кедровського!
Карл Маркс, Карл Лібкнехт, Саккко і Ванцетті, Шолем-Алейхем, Степан Разін,
Артем, Фрунзе – це не словник іноземних мов - це вулиці нашого міста.
Яке відношення до мого міста
мають ці люди? Хіба Херсон народив мало достойних та видатних людей? Та ні,
іменами херсонців можна було б поіменувати з десяток невеликих міст. Так в чому
ж справа?
Тема перейменування вулиць не
нова. Перші спроби «вуличної реформи» були вжиті майже одразу по розвалі СРСР. Однак
комуністична більшість, що панувала у міськраді, і чути не хотіла про забуття
таких «дорогих для серця кожного херсонця» людей як Саккко і Ванцетті. Отже,
провал. Всі подальші роки поодинокі спроби дати вулицям нові назви натикались
на спротив чиновників: «Нема грошей. Не на разі». Однак, десятки тисяч гривень,
що на День міста вибухають салютними вогниками у повітрі, засвідчують
протилежне – гроші є! Справа в іншому: як і ким вони витрачаються? Додайте до
Дня міста День молоді, Новий Рік та інші святкові салюти – тут можна тричі
перейменувати весь Херсон за один рік.
Можна багато та довго
розмовляти про необхідність поступових реформ, казати, що не все відбудеться
одразу, але… Скільки ще чекати?! До смерті останнього комуніста, який носить
портретик Леніна в нагрудній кишені потертого піджака?
Ми хочемо бачити Херсонщину
туристичною. Місцева влада активно залучає гроші інвесторів у Херсон та
херсонські курорти. Однак, поміркуйте неупереджено: чи цікавий туристу совковий
Херсон з пам’ятниками та вулицями такими самими, як і в тисячах інших міст
колишнього СРСР? Чи буде цікавий приїжджому росіянину чи білорусу пам’ятник
Леніну? Та в них своїх повно. А німцю чи шведу? Їх цікавить Україна – як
самобутня територія, а не місто уніфікованих кварталів та вулиць.
Унікальність Херсона не
втрачена - вона забута. Її ще можна відродити. Як? Варто лишень потерти стару
монету, як з-під бруду заблищить срібло. Володимир Кедровський – одна з таких
монет. Народжений в сім’ї херсонських інтелігентів Володимир був знайомий з
видатним херсонським письменником Миколою Чернявським, що відіграв важливу роль
у формуванні світогляду юнака. Вже змолоду Кедровський поринув у вир
нелегальної політичної боротьби за самостійність України. З 1906 року
16-тирічний юнак бере активну участь в агітаційній роботі: відвідує
«літературний гурток», де з друзями-однолітками обговорює майбутній устрій
Російської Імперії, пише твори, розповсюджує політичну літературу,
зустрічається з «політично неблагонадійними». Пізніше Володимир Кедровський
отримав військову освіту та в званні підпоручика залишив російське військо. У
1917 році його обирають членом Українського Генерального Військового Комітету,
а пізніше і заступником Голови УГВК. Під час визвольних змагань видатний
херсонець отримує важливі дипломатичні доручення від Головного Отамана військ
УНР Симона Петлюри. Його відряджують до Латвії, Естонії та Фінляндії. В скрутну
для України годину він веде перемовини з західними державами про купівлю набоїв
для Армії УНР. Після окупації України більшовиками Кедровський не опускає рук,
і за дорученням Петлюри відправляється з дипломатичною місією до Туреччини. У
33-річному віці він емігрує до США, де з новим запалом поринає у боротьбу за
відновлення державної незалежності України: стає головним редактором
найстарішої в світі україномовної газети – легендарної «Свободи»; у 1950-1960-х
роках очолює український відділ «Голосу Америки» у Вашингтоні. Приблизно в ті ж
роки, вже відомий науковець та журналіст, син Херсонщини Кедровський
виступає з десятками публічних лекцій в університетах США,
засуджуючи політику нацистського та комуністичного режимів. Постать
Кедровського стає дороговказом для тисяч українців США, що опинились на чужині.
Мріючи про повернення додому,
Володимир Кедровський помирає на чужині. 13 березня 1970 року зупинилось серце
широковідомого за кордоном, але забутого вдома патріота.
Чому ж сьогодні є забутим ім’я
цього помітного і непересічного українця, сина Херсонської землі? Може в нас
„перебор” з видатними херсонцями? Так ні ж! Справа, скоріш за все в
ідеології. Карл Маркс і Фрунзе - це „наші”, а Кедровський – ні! Але якщо
так ставитись до власних непересічних особистостей, то Херсон ще довго будуть
знати лише за кавунами та помідорами!
То чи бути в Херсоні вулиці
Кедровського?
Павло Подобєд
\світлини з фондів Херсонського краєзнавчого музею\
The good Ukrainian people of Kherson must get rid of these butchers that murdered millions of our people. To name streets after these foreign occupiers of Ukraine should be only tolerated until 1991. Now that Ukraine is free, these street names should be put into 'the trash heap of history'. I hope the day comes when I can visit Ukraine and not look at statues of Lenin, Frunze, Marx, etc. and see street names associated with this lot, and of course, hear the Ukrainian language spoken, not Russian.
Относительно проблемы "стоит - не стоит ворошить прошлое". У американских журналистов в ходу слоган "Читатель имее право знать!" Вот так, имеет право. И всё! А потом, узнав всё как есть, пусть народ сам делает выводы. Смоделируем ситуацию. Вот, Олег, как бы Вы отнеслись к тому, что на могильной плите кого-нибудь из ваших предков написали бы, что он был предателем, преступником и пр. При том, что он реально таким не был. Наверное, и через сто лет Вы бы не успокоились и добивались бы правды, восстановления честного имени. Для Оксаны. Вообще-то Херсон украинский город, он и создавался и развивался в украинской среде, в украинском окружении. Администрация на протяжении 230 существования была часто иностранного происхождения, а жители в основном украинцы. То есть - проект российский, менеджмент - наёмный со всего мира, строительный материал - украинцы. Спасибо им всем. Всех нужно знать поименно и помнить вечно! Вот только причем здесь К. Маркс, Сакк и Ванцетти и пр.? Это идеологические этнонимы, ничем с Херсонщиной не связанные. И херсонцы ничем им не обязаны. Зачем их помнить?
Все кому противны еврейские фамилии на улицах моего родного города Херсона не знают новейшей истории и являются фашистами!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Так, я надсилав цю статтю до редакцій "Вгору", "Гривня", "Херсонський вісник", "Новий день". Ніхто нічого не надрукував. Можливо матеріал сирий, або просто не цікавий широкому загалу.
Якщо хтось має якісь ідеї стосовно просування статей на історичну тематику у херсонські маси - пишіть. Радо вислухаю.
"Слід згадати, що СУС займався також культурницькою діяльністю. Наприклад, він спонсорував поїздки й виступи видатних українців з Європи, таких як історик Д.Дорошенко, полковник Кедровський, колишній інспектор армії УНР, І.Борковський..."
СУС - Союз Українців Самостійників
Джерело: Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891-1991). - Монреаль; Оттава, 1991. - С 185-186.
Те, що такі статті почали з'являтися - дуже позитивно. Я вперше чую про таку людину на Херсонщині, і мені соромно, що не знав про неї раніше. Але ж звідки було черпати цю інформацію? Всі "офіційні історії", що розміщуються на сайтах ОДА та Міськради тільки й розповідають про Патьомікіна та соцзмагання...
Бред это все. Правды в истории не бывает. История пишется власть имущими... Завтра нас завоюют америкосы и улицы будут называться "акдональдс"и т.д. :)
Друзі і подруги, зрозумійте одне - нація, яка не знає своєї правдивої історії, не має свого власного майбутнього! Ми своєї історії, на жаль, правдиво багато в чому не знаємо - більше перекручено, ніж правдиво. Тому я дуже радий і вдячний тим людям, які все ж таки не бояться копирсатись у історичних документах, по архівах, аби донести до нас істину; які все ж таки розуміють важливість знання історії свого народу, своєї нації, своєї місцевости...