Населення

1926 — 58 тис. мешканців 1939 — 97 тис. 1959 — 158 тис. 1981 — 329 тис. 2004 - 361 тис. Національний склад населення у 1926 і 1959 pp. (приблизно)був такий: українці — 36% і 63%, росіяни — 36% і 29%, євреї — 25% і 6%, інші - 3% і 2%

5 грудня 2001 року вперше за роки незалежності в Україні був проведений Всеукраїнський перепис населення.

Загальна кількість наявного населення Херсонщини (за даними Всеукраїнського перепису населення) становила 1175,1 тис.осіб. Кількість міського населення складала 706,2 тис.осіб (60,1%), сільського – 468,9 тис.осіб (39,9%). Кількість чоловіків становила 548,5 тис. осіб, або 46,7%, жінок – 626, 6 тис. осіб, або 53,3%.

У ході Всеукраїнського перепису населення, крім наявного, було обліковане і постійне населення, за кількістю якого здійснюються розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру населення. Загальна кількість постійного населення області станом на 5 грудня 2001 року складала 1172,7 тис. осіб, у тому числі чоловіки – 546, 6 тис. осіб, або 46,6%, жінки – 626,1 тис. осіб, або 53,4%, міське населення – 702,3 тис. осіб, або 59,9%, сільське – 470,4 тис. осіб, або 40,1%.

Особливістю національного складу населення є його багато-національність, за даними перепису населення в області проживали представники понад 115 національностей і народностей.

Найбільш чисельні національності: українці (82% до загальної кількості постійного населення), росіяни (14,1%), білоруси (8,2%), татари (5,4%), вірмени (4,5%), молдовани (4,2%).

Історія
Херсон – місто обласного підпорядкування, адміністративний, промисловий, культурний центр Херсонської області, одне із найзеленіших міст на півдні України. Заснований у 1778 році князем Потьомкіним на місці укріплення Олександрівського шанця, зруйнованого турками, Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського. Херсонщина – край козацької вольниці. За Кючук-Кайнарджинською мирною угодою 1774 року між Туреччиною і Росією, до останньої відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом. Аби убезпечити їх від можливих нападів, необхідно було спорудити нову потужну фортецю, а заодно створити надійний флот. Для верфі вибрали зручне місце – старий Олександрівський шанець. На карті імперії з’явилося нове місто – Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписаний Катериною ІІ. У Херсоні починалося будівництво Чорноморського флоту. Вересневим днем 1783 р. зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший великий корабель «Слава Екатерины».

З Херсоном були тісно пов'язані долі багатьох істоичних осіб Росії й України 18 ст. Одним з ініціаторів міста став князь Г.О. Потьомкин-Таврійський, а керівником будівництва фортеці – І.А. Ганнібал – двоюрідний дід О.С. Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал М.С. Мордвінов, а адмірал Ф.Ф. Ушаков не тільки брав участь у створенні бойових кораблів, але й готував їх екіпажі до дій проти турецького флоту.

Колишню запорозьку славу примножували козаки та їх отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створене Чорноморське козацьке військо.

У 1787 році командуючим військами при Херсоні та Кінбурні був призначений видатний полководець О.В. Суворов. Він першим відзначив патріотизм херсонців, готовність захищати місто у важку воєнну годину.

Наприкінці 18 ст. Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх та зовнішніх економічних зв”язків Росії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами ґвропи.

У 1803 р. Херсон став центром губернії. У місті розвивалося цивільне суднобудування, виростали підприємства з переробки продукції сільського господарства. Після 1861 року намітився значний зріст економічного потенціалу краю. З проведенням днопоглиблювальних робіт у руслі Дніпра, Херсон знов набув значення важливого морського порту. На початку 20 ст. десятки мільйонів пудів хліба щорічно вивозилися звідси до Англії, Німеччини, [[|Данія|Данії]] та інших держав.

Промислові підприємства міста постачали продукти харчування, легкої промисловості, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, лісообробки. У 1907 р. залізнична колія з'єднала Херсон з великими містами країни, а у 1908 р. дала струм перша міська електростанція.

На 1914 рік населення Херсона первищило 80 тис.чоловік. Місто було не тільки адміністративним, але й культурним центром Півдня України. Тут функціонувало більше 50 шкіл, училища, 6 гімназій. Визначних спеціалістів готувало земське сільськогосподарське, морехідне, медичне, комерційне училища, учительська семінарія. У місті діяли театр, музичне товариство, бібліотеки, два музеї. Значну роботу з розбудови та благоустрою виконувала міська дума.

Звістка про повалення самодержавства була отримана в Херсоні 2 березня 1917 р. У цьому ж місяці в місті утворився орган самоврядування “Комітет порядку та спокою”, що підлягав Тичасовому уряду і який очолив губерніальний комісар П.Д. Горич. 13 березня 1917 р. виникла Рада робітничих та солдатських депутатів, головою якої став прапорщик О.І. Кліменко. Третім претендентом на владу в Херсоні стала українська губерніальна Рада на чолі з колишнім вчителем В.М. Чехівським. У добу між Жовтневою і Лютневою революціями всі партії отримали легальне становище. У Херсоні діяли партії: есерів, кадетів, більшовиків, меншовиків, українських націонал-демократів тощо. 18 січня 1918 р. в місті була встановлена влада Рад. Цей період тривав два місяці. Було проведено націоналізацію підприємств, ліквідовано старий адміністративний аппарат, встановлено в місті “революційний порядок”. 5 квітня 1918 р. місто було захоплено військами австро-німців, спільно з українськими січовими стрільцями. В Україні настала доба правління гетьмана П. Скоропадського, яка протрималася 8 місяців. Після Листопадової революції в Німеччині австро-німецькі вйська залишили Херсон. На зміну прийшла влада Директорії, а 29 січня 1919 р. в місто прибули англо-франко-грецькі війська. 8 березня 1919 р. загони 1-ої Задніпровської дивізії під командуванням Г.М. Григор”єва захопили місто і влада перейшла до Ради робітничих та солдатських депутатів. Під її керівництвом проводилася політика радянського уряду -–"“ійськового комунізму”.

З 13 серпня 1919 р. Херсон перейшов під головування військ А.І. Денікіна.

16 квітня 1920 р. до міста вступила Червона армія.

Із закінченням громадянської війни у Херсоні почалася робота по відбудові промисловості та господарства. Відновлюються: завод Гуревича, верфі Вадона, майстерні ім.Комінтерна.

В березні 1923 р. Херсон став центром Херсонського округу. До червня 1925 р., до ліквідації губерній він входить до складу Одеської губернії. У 1925 р. в місті проживало 46 тис. 230 чоловік. Були збудовані великі промислові підприємства: кондитерська фабрика (1928 р.), консервний завод (1929 р.), електромашзавод (1932 р.), бавовняно-переробний завод (1933 р.), у 1931 р. збудовано нові корпуси судноремонтного завода ім.Комінтерна, закінчилося спорудження елеватора -–одного з найкрупніших в державі, споруджувався нафтоперепобний завод.

Збільшив обіг вантажів херсонський порт (у 1939 р. з нього було перевезено 1 млн. тонн вантажів).

У 1941 р. в Херсоні був відкритий аеропорт. На цей рік в Херсоні працювали чотири полікліники, 3 лікарні, 22 дитсадка, 59 шкіл, 7 дитячих будинків, 2 ВУЗи. З початком Великої Вітчизняної війни 22,5 тис.чол. з Херсонщини вступили до лав добровольців. З Херсона у серпні 1941 р. евакуйовані були заводи: нафтопереробний, сільськогосподарського машинобудування, судноремонтний. За 20 діб евакуації на лівий берег Дніпра було переправлено 130 тис.чоловік. У середині серпня 1941 р. німецько-фашистські війська підійшли до Херсону. Відважно захищали місто воїни 51-ої стрілецької дивізії і моряки Дунайської військової флотилії. Оборона міста тривала з 15 по 18 серпня, коли Херсон був захоплений фашистами. 13 березня 1944 р. період окупації закінчився і місто було визволене військами 49-ої гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника В.П. Маргелова, та 295-ої стрілецької дивізії під командуванням полковника О.П. Дорофєєва.

За визволення Херсона наказом Верховного головнокомандуючого 49-ій гвардійській стрілецькій дивізії, 295-ії стрілецькій дивізії, 377-ому артилерійському полку, 1-му авіатранспортному полку, 243-ому окремому батальйону зв'язку, 773-ому окремому радіозаводу було присвоєно звання “Херсонський”. 15 воїнам за визволення міста було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. 30 березня 1944 р. Херсон знов отримав статус обласного міста. У повоєнні роки м. Херсон перетворилося на крупний промисловий, сільськогосподарський та культурний центр на півдні України. Галузеве формування промисловості Херсона, в цілому, закінчилося в 50-ті роки, коли запрацювали виробничі потужності суднобудівного заводу, заводів ім. Петровського, нафтопереробного, бавовняного комбінату. У 1951 р. розпочалося будівництво суднобудівного заводу, а вже через три роки з його стапелів зійшли перші 2 танкери “Херсон” та “Грозний”. Всесоюзною будовою був бавовняний комбінат, закладення першої черни якого – прядильно-ткацької фабрики №1, відбулося в грудні 1952 р. В січні 1955 р. було випущено перщі метри тканини. У 60 рр. В місті відкрито тролейбусне сполучення. З 1961 р. розпочався регулярний рух суден на підводних крилах за маршрутом Херсон-Одеса. В березні 1977 р. в Херсоні почалося будівництво автомобільного мосту через Дніпро, який зв'язав місто з лівобережжям та Кримом. За великі досягнення в розвитку промисловості, будівництві культурно-освітніх закладів та житлових будівель, а також на честь 200-річчя міста Херсон було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора (1978 р.). Природні ресурси Корисні копалини: підземна питна вода, мінеральна вода, глини, суглинки. Заповідники: на території міста знаходиться 11 об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, загальнодержавного – відсутні. Ботанічний сад Херсонського державного університету. Площа 14 га. Закладено в 1934р. В колекціях ботанічного саду більше 200 видів інтродукованих деревних та чагарникових рослин, понад 180 видів трав’янистих рослин, 15 видів мохів та 21 вид лишайників. Дендропарк аграрного університету. Площа 2,4 га. Закладено в 1951-1952 рр. Зростає понад 90 видів хвойних і листяних дерев і чагарників. Дендропарк Науково–дослідного інституту землеробства південних регіонів. Площа 5,6 га. парк закладено в 1956 р. в регулярно-ландшафтному стилі. Зростає понад 90 видів і форм дерев і чагарників. Парк обласного ліцею (“Казенний сад”). Площа 8 га. Один з найстаріших парків міста, закладений в 1868 р. Пам’ятник садово паркового мистецтва, зростає близько 50 видів дерев та чагарників.

Пам’ятки природи місцевого значення:

- дуб черешчатий в парку ім. Леніна, висаджений у 1869 р. при закладці парку;

- дуб черешчатий в районі аграрного університету, понад 150 років;

- віковий дуб біля шахового клубу;

- віковий дуб в парку обласного ліцею по вул. Полтавській;

- віковий в’яз по вул. Суворова, 6 ;

- віковий дуб біля пожежної частини Комсомольського району;

- дуб черешчатий по вул. Декабристів, 31.

Промисловість і транспорт За радянської влади Xерсон став великим промисловим містом (попри занепад у роки війни 1941-1944). Провідні галузі промисловості: металообробна і машинобудівна (зокрема, суднобудування і с.-г. машинобудування), харчова і текстильна. Найважливіші підприємства машинобудування та металообробної промисловості: Херсонський комбайновий завод ім. Г.Петровського, суднобудівний і судноремонтний завод ім. Комінтерну, судноремонтний завод ім. В.Куйбишева, електромашинобудівний завод, завод карданних валів.

З підприємств харчової промисловості найбільшими е Херсонський консервний комбінат, хлібний, м'ясний, рибний комбінати, млинокомбінат, молочний, виноробний заводи, макаронна фабрика.

Легка промисловість представлена Херсонським бавовняним комбінатом, шкіряно-взуттевим комбінатом, взуттєвою і швейною фабриками.

Працюють нафтоперегінний завод (нафта надходить з Росії системою "Придніпровських нафтопроводів"), великий склотарний завод, завод залізобетонних виробів тощо.

Промислові підприємства виробляють морські вантажні судна, танкери, сейнери, теплоходи, тракторні причепи тощо.

Херсонський морський порт провадить великі експортноімпортні операції з багатьма країнами світу. Є річковий порт.

Є аеропорт.

Освіта та культура

Xерсон - значний науковий і культурний центр: педагогічний і сільськогосподарський інститути, 12 середніх спеціальних училищ і технікумів (між іншим, судномеханічний, машинобудівний, гідрометеорологічний, медичний, два морехідні); два театри — обласний музично-драматичний і ляльковий, філармонія; Херсонський краєзнавчий музей; Український науково-дослідний інститут зрошуваного хліборобства.

Пам'ятки історії та культури

залишки валів і воріт фортеці (XVIII ст.)
Чорноморський госпіталь (1803-1810, архітектор А.Захаров)
адміралтійський арсенал (кінець XVIII ст.)
Спаський собор (1781)
Кількість культових споруд – 25 з них:
церкви - 20
молитовні доми - 4
синагоги – 1
монастирі, костели, мечеті - відсутні
Література

Барабашов Ю. Херсон. - К., 1964
Херсон за 50 років радянської влади. 1917-1967. - Одеса, 1967
Сергеева Г., Архипов Е. Херсон. - К., 1968
Херсон. Путеводитель. - Симферополь, 1977
Енциклопедія українознавства


Додатково:

Петро Карманьский І Херсонщина років НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Петро Карманьский

Українська бібліотека

Статути українських громадських організацій на Херсонщині 1917 – 1918 рр.