Гурт "Тартак" і його фронтмен Сашко Положинський, попри свої численні заяви про розчарування в політиках і в політиці, знову підтримав своїм співом опозиційний Майдан. Він сподівається, що розпуск Верховної Ради допоможе змінити життя України чи, принаймні, повернути її в більш демократичний, власне в український бік. Втім, свої надії він покладає не стільки на політичні, скільки на історико-культурологічні заходи. Про це - наша з ним розмова.

- Сашко, говорять, у тебе є своє бачення моделі української держави, а європейську демократію ти вважаєш недоцільною. Як, на твою думку, чи є шанс адаптувати твої історичні уподобання до сучасних умов?

- Не можу сказати, що це моя власна модель. Її прихильників є немало в сучасній Україні, а в нашій історії вона не раз впроваджувалась у життя - зрозуміло, що в контексті реальних історичних у ... Читати далі »

"Добрый день, бабушка, я москаль" - "Та який же ви москаль, - ви ж нормальний чоловік"
(з діалогу на полонині між москвичем-туристом і гуцулкою)

Москалі – це не національність, а спосіб мислення. Я теж іноді буваю москалем.

Зараз комусь зручно, щоб усіх, хто в Україні розмовляє російською, назвати "москалями" і протиставити їх "хохлам"/"українцям"/"іншим". Це – конкретний приклад, як через підміну терміну можна нас посварити між собою.

Москалі і росіяни – це різні виміри, це – як "метр" і "вольт". Багато хто помилково ототожнює їх.

Насправді москаль – найлютіший ворог Росії, він вихолощує її, виснажує її заради непотрібних їй цілей і цінностей, паразитує на її культурі, сварить з нею її сусідів.

Москалі – це не нація, це – збірний образ слуг і "великих кормчих" імперії. Спробуємо описати цей вид імперців – і не тільки з-за вузько наукового інтерес ... Читати далі »

Що може бути страшнішим від українського націоналізму?

Це якийсь справжній жах – розпороті животи юних комсомолок, задушені удавками сивочолі трибуни-комуністи, загачені тілами немовлят криниці, полум’яні галани-публіцисти, котрі втікають із барткою в потилиці, й безліч інших невинних жертв. Загалом – 30676. Втрати ж підпілля ОУН-УПА з 1944 до 1956 року становили 155108 осіб, якщо вірити звітам четвертого управління КДБ при Раді Міністрів УРСР. Можна подумати, що вони в кожній криївці та схроні мали калькулятор… Також “Советская военная энциклопедия” наводить дані про опір радянській, тобто російській владі на Східній Україні. На кінець 1920 року там нараховували понад 80 повстанських угруповань загальною чисельністю понад 40 тисяч осіб. “Вдохновители этого кулацко-контрреволюционного движения провозглашали лозунги борьбы за “национальную свободу” и против “русского засилия”. Ось із такою від ... Читати далі »

В уявленні багатьох галичан Східна Україна постає як терен цілковито чужий та неукраїнський. Пам’ятаю, як до моєї кімнати у гуртожитку педагогічного університету ім. Драгоманова було підселено молодого галичанина, мешканця міста Сколе. Коли він дізнався, що я родом з Херсону і розмовляю українською, то зі здивуванням вимовив: «Як? Ти не москаль?». Згодом він здивувався ще більше: «Оце у вас там всі такі націоналісти?». Нажаль, ні. Проте, трохи є.
У 2005 році я та троє моїх друзів-однодумців вирішили розповсюдити серед молоді міста новину про створення у Херсоні молодіжної патріотичної організації. На наші перші збори в одному з приміщень єпархіального управління УПЦ КП прийшло трохи більше десяти чоловік. Цим людям ми повідали свою ідею: «Треба жити, а не животіти українським життям». Тоді мало хто з нас усвідомлював чим конкретно ми будемо займатись. Але ми мали мету: поширення всього українсько ... Читати далі »

Останнім часом, як це не прикро, доволі часто доводиться чути висловлювання про необхідність та невідворотність розподілу України. Мовляв – інакше діла не буде! Різні полюси України ніколи не знайдуть спільної мови, у них різні інтереси, різна ментальність і все таке інше. Тож єдиний шлях – не заважати одне одному, не ворогувати, а тихо і мирно розділитися. В якості прикладів наводять Корею, Чехію та Словаччину, країни колишньої Югославії…

Що ж, можливо й так – ідея виглядає ду-у-уже привабливою. На перший погляд. Розділити схід і захід, на думку прихильників цієї точки зору, означає позбутися, нарешті, гри в “Лебідь, Рак і Щука”, де Лебідь, скажімо, – Ющенко, Рак – Янукович, а Щука – або Вітренко, або Юля. Коли ж різноінтересові політики припинять тягнути народ і країну в різні боки, коли багатовекторність нарешті зміниться чіткою визначеністю, одразу ж в обох частинах колишньої єдиної України почнеться райське життя в гармонії та достатку.

Західну Україну одразу ж приймають в ... Читати далі »

Якщо собака виє на місяць, це релігія;
а якщо вона гавкає на чужака, це патріотизм.
Девід Стар Джордан,
американський біолог і громадський діяч

Останнім часом в Росси стало модно говорити про патріотизм і про все те, що з ним пов'язане, а саме: жертовність, самовіддача, знехтування особистих амбіцій заради держави і багато чого іншого. Таке явище у свою чергу обгрунтовано пошуком національної ідеї, відсутність якої пояснюється наявністю величезного спектру різних ідеологій на російському просторі. Зважаючи на що популярністю користуються не тільки класичні для росіян ідеї велікодержав’я, панславізму, комунізму, евразійства, але і такий «дивний симбіоз» як націонал-більшовизм (необов'язково пов'язаного з Націонал-більшовицькою партією Едуарда Лімонова). Він ввібрав в себе всі ідеї, які тільки існували за важ період російської історії: місіонерське призначення, ореол бор ... Читати далі »

Здається, що українське суспільство вже визріло до нового, нестереотипного погляду на проблему Української Повстанської армії. Принаймні, про це свідчать останні дискусії.

Один із таких стереотипів полягає в тому, що вояки УПА нібито потребують зрівняння у правах з вояками Радянської армії.

Однак, Радянська армія лише в частині своїх дій боролася за Україну. Це мало місце тоді, коли вона протистояла фашизму, який намагався знищити цілі народи.

В іншій частині своїх дій Радянська армія захищала режим Сталіна, сприяла встановленню дикунських тоталітарних порядків в Україні та інших державах Європи, своїми завоюваннями допомагала вбивству народів, в тому числі й українського.

Причому, вояки Червоної армії у більшості своїй не здогадувалися, що поряд з позитивною місією несли не меншу негативну. Тому дуже часто дивувалися ставленню до себе з боку населення Чехії, Угорщ ... Читати далі »