Нову сторінку в історії українського культурного життя відкрила Лютнева революція 1917 року. 4 березня 1917 року в Херсоні було отримано офіційне повідомлення про повалення царату. Місто немовби ожило.
"За декілька місяців Росія виговорила усе, про що мовчала ціле сторіччя. ... по всій країні вдень і вночі йшов суцільний безладний мітинг.
Людські збіговиська шуміли на міських майданах, у пам'ятників і пропахлих хлором вокзалів, на заводах, у селах, на базарах, у кожному подвір'ї і на кожному східці мало-мальськи населеного будинку. Клятви, заклики, викриття, ораторське полум'я..." – писав Костянтин Паустовський, згадуючи той час. Не був виключенням й Херсон: мітинги, маніфестації, збори, дискусії, створення всіляких спілок, громадських комітетів та відділень політичних партій проходили мало не щодня.
Ось у ці дні, серед оголошень про час засідання партії Народної свободи, загальних зборів сіоністів Херсона, про підготовку другого польського мітингу, у місцевій газеті з'явилося оголошення, що було підписано Нестором Малечою:
"Українці! Гуртуймося! Вільна Україна вимагає нашої негайної праці”
І незабаром у помешканні II товариства Взаємного кредиту 19 березня о 12-й годині дня відбулися офіційні збори херсонських українців. У ньому взяли участь визнані авторитети старої Громади і представники нового покоління. Головним підсумком зборів було рішення про заснування культурно-просвітно-політичного товариства "Українська Хата в Херсоні" та створена комісія з підготовки статуту. В комісію увійшли Андрій Грабенко, Микола Чернявский, Терентій Якушев і Нестор Малеча.
Збори звернулися до редакцій "Херсонських новин" і "Известия Херсонского уездного земства" з проханням відкрити українські рубрики. І незабаром в цих виданнях з‘явилися власні українські відділи, в яких почали друкувати політичні заклики, статті, вірші та новини українського національного життя.
Перші українські Звернення були написані ще не дуже вмілою рідною мовою, але щиро, яскраво та зворушливо: “Громадяне і громадянки! Прийшов час і народ український кличе до себе всіх своїх синів і дочок. Не соромтесь і не цурайтесь своєї національності. Заявляйте сміло, хто ви такі. Нас 30 мільйонів. Коли ми зорганізуємося і коли в один голос скажемо своє слово, то це буде сила і його почують у всіх кінцях держави Російської.
Організуємося! Ми хочемо в новий, вільний храм держави Російської увійти як вільні до вільних, як рівні до рівних, з щирим серцем і ясною надією” 25 березня в приміщенні II товариства Взаємного кредиту о четвертій годині дня відкрилися установчі збори товариства “Українська Хата”. “Прийшло багато охвицерів та салдатів, - писала газета “Вісник товариства Українська Хата в Херсоні”. – Всі вони балакали по-своєму, своєю рідною мовою, всі раділи” . В гості до херсонців завітав представник Миколаївської “Просвіти” Панас Саксаганський. Головуючим на зборах був Микола Чернявський, писарем – військовий чиновник Нестор Малеча, відомий діяч херсонського українського революційного руху, який згодом брав активну участь у визвольних змаганнях.
Збори надіслали вітальну телеграму голові Виконавчого комітету Державної Думи Михайло Родзянко. Цікаво, що ця телеграма розпочиналася словами "херсонське українське громадянство звертається до Вас, як українця по крові…”
У своєму виступі Микола Федорович Чернявський говорив: “… як тяжко, між іншим, жилось українському письменникові і кожному свідомому українцеві в тільки що минуле лихоліття, коли була заборонена українська преса, коли за знайдене у когось українське Євангеліє замикали у в‘язницю. Бути українським письменником і просто свідомим українцем було самопожертвуванням. Але той час минув і його не буде!”9
Збори затвердили статут “Української Хати в Херсоні”, головними завданнями якого було заснування шкіл, бібліотек, книгарень, читання просвітницьких курсів, публічних лекцій, проведення концертів та вечорів, тобто усього, що “працює на всіх напрямах, які ведуть до взаємного єднання окремих людей українського походження і пробудження їх національної свідомості”.
Своєю метою новостворене товариство обрало “відродження українського народу і придбання йому відповідних часу прав в Державі Російській”.
В Тимчасову Раду товариства увійшли Андрій Грабенко, Нестор Малеча, Терентій Якушев, Іван Челюк, Хрисанф Лиханський, Юрко Шомін, Сергій Бобров, Кузьма Курінний та інші – усього 17 чоловік. Товариство очолив Микола Чернявський. До товариства записалося 103 члени, серед яких було й 10 жінок.
Найближчими заходами було заплановано видання власного Вісника, проведення Шевченківського концерту та ініціювання курсів з української мови, історії та географії для вчителів Херсонського повіту. Товариство “Українська Хата в Херсоні” стала першим легальним українським національно-культурним та політичним товариством у нашому регіоні, провісником “Просвіти”, українським політичним клубом, який об‘єднав усіх свідомих українців краю навколо національно-демократичних, поступових ідей.
Свою назву, ймовірно, херсонське товариство взяло за прикладом “Української Хати в Одесі”. Зв‘язки херсонської й одеської громад були традиційно тісними. В Одесі ще в 1905 році, першій в російській частині України, було створене товариство “Просвіта”. Внаслідок гонінь царського уряду, в листопаді 1909 року одеська “Просвіта” була заборонена. Але вже в 1910 році просвітяни спромоглися організувати “Одеський український клуб”, який виконував просвітницькі функції. В 1911 р. з музично-драматичної секції “Просвіти” було створено товариство “Українська хата в Одесі”, яке продовжувало діяльність до 1917 р.
В березні 1917 р. “Українська хата” з‘явилася й в Херсоні.
"...до цього часу в Херсоні ніщо не нагадувало про українство, хоча його в повіті і живе 75%.
Тепер воно має свою хату "
|
