Володимир Сальдо.
За роки, що пан Володимир обіймав посаду міського голови кожен зробив для себе свої висновки відносно його роботи. Ми лише нагадаємо основні пункти його досягнень та прорахунків:
+ Реставрація головної вулиці міста, - вулиці Суворова, коштом приватних підприємців. Ця справа подається паном Сальдо ледь не як його особистий здобуток. А тим часом кожен може пройтись „херсонським Хрещатиком” та подивитись на руїни магазину „Каламбія”, на невідому споруду навпроти „Країни смажених курчат”, від якої лишилися лише стіни тощо. Що ми лишаємо нащадкам? Де історична частина міста? У якому стані знамениті атланти, які підпирають балкон у самому центрі міста? Що робиться із музеями та будинками культури? Куди йдуть гроші платників податків?
+ Реставрація Успенського собору по вулиці Леніна, що проведена коштом спеціального „фонду” до якого приватні підприємці „за власним бажанням” відраховували і відраховують гроші. Теж подається як доброчинність мера. Питання: а якщо я не маю бажання віддавати гроші на реставрацію собору російської православної церкви? Якщо це суперечить моїм релігійним переконанням? Якщо я, як приватний підприємець хочу передати гроші на реставрацію особисто до рук священика, без „посередників”?
+ Приватизація берегової смуги пляжу „Лілея”, що колись належав громаді міста. А в громади спитали дозволу?
+ „Виважена й тактична політика під час виборів 2004 року”. Мер проявив справжню фактичність та незаангажованість, нема чого й сказати.
+ Побудова пам”ятника Потьомкіну. Робіть висновки самі, для чого це було потрібно…
Чого не зроблено:
+ Усунення корупції з усіх сфер життя міста.
+ Усунення кар'єристів та хабарників з міськвиконкому, податкової, управлінь різних напрямків та штибів, ЖКГ тощо…
+ Створення прозорої схеми розподілення бюджетних коштів.
+ Налагодження діалогу з мешканцям міста.
+ Припинення розкрадання земельних ділянок міста.
+Люстрація тих керівників, які зганьбили себе за часи СРСР та кучмівського панування.
+ Усунення пам'ятників катам українського народу, на руках яких була кров українців: Леніна та Дзержинського.
+ Перейменування „комуністичних” вулиць: Леніна, Карла Маркса, Зала Егерсег, Радянської, Комунар, Кірова, 9 січня, 40 років жовтня тощо.
+ Створення музеїв голодомору. (Й досі немає жодного музею українського спрямування).

І головне, за правління мера Сальдо не було зроблено геть нічого, аби українці у Херсоні почували себе як вдома. Ще й досі у Херсоні не можливо почути державної мови від державних посадовців, у сфері обслуговування. 10 стаття КУ, що наголошує про „розвиток та поширення української мови на всій території України” у руках пана Сальдо набула порожнього звуку. Ще й досі у нашому місті належним чином не забезпечено продажу української преси, літератури, аудіо та відео продукції, викладання у ВНЗ проводиться переважно недержавною мовою. Фактично у Херсоні створені умови для асиміляції українців, у яких титульна нація почувається утисненою. Українці Херсону й досі живуть як у діаспорі.
Чи є пан Сальдо виразником національних інтересів? Гадаю питання риторичне.

Тарас Дем'яненко