Більшість з нас вже звикла до того, що українська мова у нашому місті є ознакою патріотичності, ба більше - націоналізму. Але чому склалась така ситуація? Кому вигідно виставляти українців на сході та півдні країни як діаспору чи нацменшину? Ця ситуація має дві сторони: з одного боку байдужість самих українців, які часто соромляться рідної мови й тим самим перетворюють її на "мертву латинь" у Херсоні, а з іншого - антиукраїнські, а часто й шовіністичні настрої місцевої влади.
Відсутність державницьких поглядів серед місцевих чиновників та депутатів часто провокує антиукраїнські сили нападати не лише на українську мову, а й на державу Україну. Прикладом тому є нещодавні спроби зробити російську мову регіональною, оголосити Херсонську область зоною "без НАТО" тощо. Позиція місцевої влади не те що турбує, - лякає. Ані міськрада, ані міський голова не захищають державницькі інтереси, часто ігнорують існуючі проблеми. Замість того щоб підтримувати й розвивати у нашому місті здорові проукраїнські настрої, чиновники провадять політику "стриманості та виваженості", роблячи все українське далеким та нерідним для херсонців.

Все це можна було б терпіти, якби "стриманість та толерантність" не призвели до сплеску шовіністичних, українофобських настроїв, які однозначно загрожують українській державності: написи по всьому місті "Хохли, в ГУЛАГИ!", "Хохли, вон!", "Херсон - русский город!" тощо.
Залишається поставити риторичне питання.
Куди дивиться МВС та Служба Безпеки України? Чи національна ворожнеча на Херсонщині буває тільки "русоненависницькою"?

Тарас Дем'яненко