Саме цього року українці всього світу відзначають століття з дня народження славетної людини, без якої неможливо уявити боротьбу українців за власну державність. З ініціативи Херсонської міської організації Спілки Української Молоді в Україні в олешківських лісах, що на Херсонщині, проходив молодіжний вишкільний табір присвячений світлої пам'яті генерал-хорунжого УПА Тараса Чупринки (Романа Шухевича). Учасниками табору була пересічна херсонська молодь, що в своїй більшості нічого  не чула про легендарного українця та про його Армію Безсмертних.      

Збудити  почуття національної гордості та дати базові знання з історії українського визвольного руху, - ось, що ставили собі на меті організатори табору. Для досягнення цієї амбітної мети вся програма табору була поділена на ідеологічну та практичну складову. Протягом чотирьох днів під відкритим небом таборовики знайомились з українськими національними героями:  Коновальцем, Шухевичем, Стецьком, Бандерою. Молодь відкрила для себе нові сторінки нашої історії: Українську Військову Організацію, Організацію Україхнських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, - їхні цілі, завдання та методи діяльності. Вперше молоді херсонці мали змогу довідатись про діяльність націоналістичного підпілля на Херсонщині та у рідному місті, його провідників та героїв.       

Таборовики гартували як дух так і тіло. Ночівля в наметах. Сніданок, обід та вечеря - приготовані на вогні. Вночі - почергова стійка та охорона табору. Кожен день починався з руханки і ранкової збірки на якій лунали Державний Гімн та молитва за Україну. Хлопці о сьомій ранку щодня робили вимарш околицями лісництва, віджимались та присідали. На таборі був присутній брат Андрій - семінарист зі Львівської духовної академії (УПЦ КП), який провадив гутірки про дух та поставу воїна,  християнський світогляд українського націоналіста.

Велике захоплення серед учасників табору викликала теренова гра присвячена воякам УПА, які загинули навесні 1944 року в урочищі Гурби, намагючись вийти з оточення військ НКВД. Саме на честь цих героїв на території в декілька квадратних кілометрів між молодими патріотами розгорнулась справжня битва за

бойовий стяг супротивника, котрий був захований у лісовому "штабі".

Третього дня молодь мала пішу мандрівку мальовничими місцинами Олешківського району до солоних озер. Кульмінацією таборування стало виготовлення таборовиками дерев'яного хреста. У суботу, 30 червня, в день народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича та вдень проголошення Акту відновлення Української Держави (30 червня 1941 року, місто Львів) на Херсонщині вперше було встановлено меморіальний хрест Борцям за Волю України. Цей момент залишиться у пам'яті кожного з тих двадцяти, що вклали частку себе у виготовлення та встановлення меморільного хреста. У вечірніх сутінках на невеликій лісовій галявині, в глибині лісу, молоді хлопці вкопали у землю чотирьохметрового хреста. На хрест був одягнений великий вінок сплетений рукаим дівчат, - вінок
з хвої та шишок. Поруч з хрестом на десятиметровому древку замайорів синьо-жовтий стяг. Як і колись, багато років тому, голосно, з відлунням на цілий ліс, було зачитано Декалог (Десять заповідей українського націоналіста), після чого молодь молилась за всіх тих, хто поклав своє життя за Бога та Батьківщину. Під цим хрестом троє таборовиків на державному прапорі склали Приречення, ставши дійсними членами Спілки Української Молоді.       

Неможливо передати той дух, що панував над лісовою галявиною. Тиша, запах хвої та шурхіт прапору високо над лісом. Час завмер, повітря можна різати

ножем...       

Закриття табору відбулось 1 липня у місті Херсоні біля пам'ятника Т. Шевченка. На згадку про табір кожен його учасник отримав цінні подарунки, що були

люб'язно надані нашими побратимами із Молодіжного Націоналістиного Конґресу.       

Це перший подібного роду табір на Херсонщині організований херсонцями і для херсонців. Змінити наш край, а головне - свідомість наших людей одним таким

табором неможливо. Люди, що 70 років перебували під впливом безбожної комуно-фашистської ідеології не здатні в одну мить сприйняти правду, полюбити свою

Батьківщину, її історію, культуру та мову. Колись відомий мислитель Джордано Бруно сказав: "Хочеш змінити світ - зміни себе". Гадаю з цим завданням ми впорались "на всі сто".