Ауґсбург, Львів, Женева, Берлін, Мюнхен - що пов'язує ці міста? В жодному з них мені не довелось бачити столики на кладовищі. Досі не можу збагнути: звідки до нас прийшло це унікальне явище - ставити коло могил близьких та рідних столики? Навіщо? Невже не можна випити вдома? Невже не можна взагалі не пити? Але... справа тут зовсім не в спиртному, і не в його кількості. На минулі "гробки" я вирішив відвідати могилу діда та бабусі. Приїхавши на комишанське кладовище я був шокований карнавально-святковою атмосферою: на вході, одразу коло воріт - намет з "холодим пивом". Поруч - солодка вата. "А на розлив пиво є?", - жартома поцікавився я. "Бєрітє в бутилках. Оно ж нє хужє разлівнова!", - відповідь була цілком серйозна. Всі ми рано чи пізно будемо на кладовищі... Але особисто мені не хотілося б лежати по сусідству зі столиком для п'янки. Отже, традиція чи деградація? Свято чи поминки? Молитва чи тости "за тєх, кого с намі ужє нєт"? Хотілося б почути думки тих, хто невдовзі сяде в автобус "Камишани" та поїде навідати свої близьких та друзів.
Доречі що мене здивувало що на цвинтарі в цей день в переважній більшості були Українці(не плутати з хохлами) так що як ніяк традиція(не позавчора видумана) я не підтримую пляски з хороводами , тільки коли все це в межах розумного
Так, це традиція. Але традиція церковна. Бухати на могилі в батька чи матері ніколи не було нашою традицією. Мені ще не доводилось бачити, як хтось на нашому кладовищі молився коло могили померлого.
Традиція поминати рідних існує в нас із давніх часів і в цьому немає нічого поганого, а те що ти побачив - це не погана традиція, а суспільна деградація. Причини цього слід шукати в собі, бо врешті наш нарід перетвориться на два табори - тих що бухають на могилах, і тих які взагалі заперечують поминання в його традиційному вигляді. А це веде до зникнення традицій та - збідніння культури.
