Спіймати швидкоплтнну мить… - 4 Листопада 2008

     Херсонщина завжди славилась своїми митцями – такими різноплановими, інколи відверто зухвалими у власній «нефоматності», але, безперечно, талановитими та перспективними. Наші майстри фотографії – гарний тому приклад. І нехай славнозвісний Фауст марно намагався зупинити «чарівну мить». Сучасні шукачі прекрасного запросто відмовились від послуг Мефістофеля: душа відчуває – об’єктив фіксує.

      Обласна бібліотека ім. Гончара нещодавно гостинно прийняла відразу двох херсонських фотомитців. Зараз свої персональні виставки там демонструють Володимир Гузик та Олена Коваленко. Проекти зовсім різні – як за тематикою, так і за технікою авторського виконання, що значно полегшує їх сприйняття та розуміння.

      Володимир Гузик присвятив свій exhibit Херсону та херсонцям. На перший погляд – нічого дивного, адже 230-ту річницю з дня заснування нашого міста продовжуємо святкувати ще з вересня. Проте автор знайшов спосіб своє «фото привітання» виділити – органічно поєднавши минуле і сучасність, етнічний колорит та модерні стичну графіку. Його чутливий об’єктив вдало «спіймав» незрівнянну красу херсонської природи та образи героїчного минулого нашого міста; дуже багато робіт присвячено і самим херсонцям. Як завжди не обійшлось і без політики – але пан Гузик подав її зі спеціями у вигляді екскурсу в «помаранчеве минуле», ніби навмисне уникаючи сучасних її проявів. А от чому справді раділи очі, так це чудовим фотодемонстраціям щирої херсонської вдачі – ми вміємо і святкувати, і кохати, і веселитись від душі!

       Недарма Володимир Гузик дописав до назви свого проекту ще й фразу «боротьба за право». Дійсно, у світі сучасних «нав’язаних стандартів» право репрезентувати, та власне і відчувати щось у своїй індивідуальній манері дуже часто потребує важкої і довготривалої боротьби.

      Осінь – час «сумних віршів, вермуту і парасольок…» А ще – самотності, у різноманітних її проявах. Талант фотомисткині Олени Коваленко дозволив «наочно передати» це почуття у багатьох варіаціях – часто вони е мають нічого спільного з «сезонною актуальністю» обраної теми. Це і не дивно, адже авторка ставила перед собою зовсім інше завдання. Фотопрояви самотньої меланхолії, яку так по-особливому відчуваєш у сезон золотого листя, примушують по іншому осягнути це на перший погляд монолітне відчуття. І ось Самотність постає вже не у вигляді ізоляції чи відчуженості, а в образі Свободи – вибору, дій, почуттів!

Голуб Марія