Історія самоствердження української нації, трагічна та динамічна водночас, рясніє яскравими і талановитими особистостями. До когорти видатних українців відносять державних діячів, поетів і письменників, науковців та митців… І окремо, ніби на п’єдесталі пошани, сяє зірка Тараса Григоровича Шевченка! Для нас і для всього світу він назавжди залишиться феноменом надзвичайної обдарованості, геніальності, самобутньої індивідуальності!
На знак вшанування пам’яті Великого Кобзаря минулого тижня у малій залі херсонського музичного училища відбувся Шевченківський Вечір. Студенти та викладачі училища культури, музучилища, херсонські барди та кобзарі намагались представити глядачам всю багатогранність таланту Великого Українця. Адже він був і тонким ліриком, і творцем довершених епічних поем, а ще видатним драматургом та віртуозним майстром пензля. Але насамперед – співцем української душі і долі! Його справедливо визнали основоположником нової української літератури, новатором у царині мистецтва, вплив Шевченка на різні сторони духовного життя нації відчувається і сьогодні. Саме тому дуже близькою і зрозумілою навіть крізь віки залишається шевченківська поезія. Зокрема, майстерністю постановки та високою технікою виконання глядачам особливо сподобалась інтерпретація знаменитої містерії «Великий льох». Занурившись в атмосферу шевченківської поетики розумієш, що його слова – справжній Божий Дар, посланий українському народу. А в сучасну «годину негоди» вони звучать особливо сильно, знов і знов повертаючи нас до вічних закликів Шевченка - духовного провидця, пророка української нації…
Твори Кобзаря вражають надзвичайною милозвучністю та своєрідною магічною красою. Особливо якщо покласти їх на музику! З величезною насолодою всі присутні слухали «Думу про зруйнування Січі» у виконанні кобзаря Євгена Вітрука та бардівські твори Андрія Якубенка. Зусиллями співачки Наталії Мазур та гурту «Венцерада» було навіть створено нову форму сприйняття творчості видатного лірика – «шевченківські пісні»! Пошук нестандартних підходів до розуміння поета є дуже цінним, адже кожне нове осмислення його феномену ніби нагадує нам про можливість справедливо пишатись національною неповторністю українського мистецтва!
Звернувшись до історичної практики, світової і власне європейської, можна знайти безліч прикладів, коли «успішними» націями стають лише ті, в яких дуже сильною є національна самоідентифікація. Це передбачає, насамперед, пріоритет культури та моралі на найвищому, державному рівні. Такі категорії повинні існувати самостійно, але в той же час залишатись важливою складовою всіх інших аспектів життя країни – політичного, соціального, навіть економічного! Отже, наша автентично-українська культура, якщо її поважати, плекати і розвивати, обов’язково забезпечить політичний успіх та економічний добробут нації. І саме тому «в сім’ї вольній, новій» світла пам'ять про Великого Кобзаря буде жити вічно!
Історія самоствердження української нації, трагічна та динамічна водночас, рясніє яскравими і талановитими особистостями. До когорти видатних українців відносять державних діячів, поетів і письменників, науковців та митців… І окремо, ніби на п’єдесталі пошани, сяє зірка Тараса Григоровича Шевченка! Для нас і для всього світу він назавжди залишиться феноменом надзвичайної обдарованості, геніальності, самобутньої індивідуальності!
