» 2006»Жовтень»17 » На Херсонщині також воювали вояки УПА
На Херсонщині також воювали вояки УПА
До сьогодні комуністичні малороси заявляють, що УПА – явище „западенське”, присутнє було лишень у Західній Україні й не має ніякого відношення до східних та південних регіонів. В останнє так вони заявили напередодні річниці створення УПА, 13 жовтня, на мітингу, який було проведено Херсонською обласною Радою Всеукраїнського союзу Радянських офіцерів у Херсоні на площі Свободи. Але ці ствердження, на рівні з іншими, можна вважати тільки за своєрідний прояв маразму чи то якого іншого психічного розладу. До дня створення Української Повстанської Армії ми взяли інтерв’ю у організатора та керівника прорадянського цюрупинського партизанського загону „Юнармія” Олександра Фомина, який заявляє, що на теренах Херсонщини існував підпільний загін ОУН-УПА. „Як за панування Москви, - зазначає Олександр Фомин, - так і в роки незалежності України влада замовчує діяльність у Цюрупинську з кінця 1942 року молодіжного підпілля ОУН-УПА.” Високоповажний пан Олександр заявляє, що по визволенні Цюрупинську від німецьких загарбників радянськими, КҐБістами було заарештовано найактивніших членів підпільного угрупування ОУН-УПА, корінних цюрупинчан: Є. Колганова, М. Вінника, С. Мухіна, М. Ангонова, С. Землякова, В. Скакуна, Б. Солдатева. 1944 року, після двох років важкої боротьби проти німецьких та радянських окупантів, вищезазначених упівців на військовому трибуналі НКВД було засуджено як членів ОУН до різних термінів ув’язнення. „Злочином” упівців було те, що вони займались вербуванням українців до ОУН та УПА, поширювали правду про Російську імперію – СССР – та нацистську Німеччину; вони боролись за те, щоб Україна стала вільною від будь-яких загарбників, за те, щоб голови цюрупинчан нарешті просвітлились й вони побачили істинне обличчя Росії. За це їх й було засуджено. 1960 року, через 16 років після винесення карального вироку, Верховний Суд СССР „переглянув” „справу” учасників бандерівського підпілля в Цюрупинську й постановив, що вони насправді ніякого злочину не вчиняли; тож було прийнято постанову про їхню реабілітацію. Це їм мало чим допомогло – 16 років ув’язнення серйозно підірвало здоров’я героїв й до сьогодні дожити не вдалося нікому... До сьогодні про цих героїчних юнаків пересічний мешканець чи то Цюрупинську, чи то сусіднього Херсону не знає. Досі ці прізвища нам невідомі. Прізвища тих людей, які насправді боролися за наше з вами майбутнє. Тих людей, які поклали свої життя на вівтар незалежності України. Людей, на яких почали полювання німецькі окупанти й закінчили полювання радянські. Чому правду про них нам доносять їхні тодішні ідеологічні вороги – члени прорадянських підпільних організацій? Варто задуматись над цими питаннями.
Заступник Голови Херсонської обласної організації Конґресу Українських Націоналістів Молодіжний Референт Ілько Контішев
Ілько, молодець! Дуже цікавий матеріал. До речі, "Реабілітовані історією" я читав. Ця книга, якщо я не помиляюсь, лежить у нас у сумівській бібліотечці. Дементій правий: надзвичайно цікава підбірка матеріалів. Та й сам пан Вірлич був репресований німцями та комуністами.
Але є й загроза приписувати до націоналістичного руху всіх, хто був репресований НКВС за звинуваченням "український буржуазний націоналізм". Багато з тих людей навіть й поруч з носіями "українського буржуазного націоналізму" не стояли. До речі, цікавим є й створення міфу про "радянське" підпілля в області. Туди внесли багато й націоналістичних осередків (!) – щоб було більше
Подібні молодіжні організації, що були патріотично (не прорадянські) налаштовані або навіть й зв'язані з ОУН, існували й в інших населених пунктах області (наприклад, Великій Олександрівці). Багато невідомих фактів про цю історію знаходяться у справах реабілітованих та нереабілітованих херсонців, що боролися за незалежність, ці справи зберігаються в Державному архіві області та архіві Управління СБУ в області. Частково, вони були оприлюднені у нарисах, що друковалися у збірках редколегії "Реабілітовані історією" (керівник А.Е.Вірлич). Деякі історії просто вражають. Вони чекають на своїх дослідників.
