Останніми роками я все рідше відвідую якісь події приурочені до визначних українських дат, особливо якщо мова йде про шестидесятників та дисидентів. Буваючи у Херсоні не відвідую акції з відзначення Голодомору чи річниці трагічного (не вважаю його героїчним) бою під Крутами. Виключення становлять ті випадки, коли сам організовую подібні заходи. А чому? Бо мені боляче та неприємно спостерігати, у якому глибокому марґінесі, у першу чергу інтелектуальному, знаходяться представники свідомої української громади. Заходи балансують на найдальшій межі мистецтва та безперервного жаління себе, пустих виступів чиновників та старих демагогів, що прийшли виговоритись у чужі вуха, без поваги до слухачів. Мені завжди хочеться тікати чимдалі з таких «урочистостей». А вони щ
... Читати далі »
Останніми роками я все рідше відвідую якісь події приурочені до визначних українських дат, особливо якщо мова йде про шестидесятників та дисидентів. Буваючи у Херсоні не відвідую акції з відзначення Голодомору чи річниці трагічного (не вважаю його героїчним) бою під Крутами. Виключення становлять ті випадки, коли сам організовую подібні заходи. А чому? Бо мені боляче та неприємно спостерігати, у якому глибокому марґінесі, у першу чергу інтелектуальному, знаходяться представники свідомої української громади. Заходи балансують на найдальшій межі мистецтва та безперервного жаління себе, пустих виступів чиновників та старих демагогів, що прийшли виговоритись у чужі вуха, без поваги до слухачів. Мені завжди хочеться тікати чимдалі з таких «урочистостей». А вони щ
